Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

487] Вивів тоді Менелай-войовник Одіссея із бою,

488] Взявши за руку, й візничий в той час підігндв йому коней.

489] Кинувсь Еант на троян і, нешлюбного сина Пріама

490] Вбивши, Дорікла, тяжко поранив по тому Пандока,

491] Ранив також і Лісандра, а потім Піраса й Піларта.

492] Наче потік, що з гірських верховин у рівнину збігає

493] Сповнений вод сніготалих і Зевсових злив нездоланних,

494] Всохлих багато дубів несучи із собою й багато

495] Сосон струнких і намулу багато у море скидає, -

496] Так на рівнині тоді бушував Еант світлосяйний,

497] Коней рубаючи й воїв. Але ж про це ще нічого

498] Гектор не знав: він бився на лівім крилі свого війська,

499] Над узбережжям Скамандру, і падали там найчастіше

500] Голови людські в бою, і крики невгасні лунали

501] Коло великого Нестора й мужнього Ідоменея.

502] Гектор там бився завзято, і жах учиняв він навколо,

503] Списом із кінного повоза юні рубаючи лави.

504] Не уступили б, проте, їм шляху богосвітлі ахеї,

505] Та Александр, що був пишнокосої мужем Єлени,

506] Подвигам край поклав Махаона, керманича люду,

507] В праве плече стрілою тригранною ранивши раптом.

508] Занепокоїлись сили могутньої повні ахеї,

509] Щоб не схопив його ворог, як зміниться щастя воєнне.

510] Ідоменей же тоді богосвітлому Нестору мовив:

511] «Несторе, сину Нелеїв, велика ахеїв пошано!

512] Ну-бо, ставай на свій повіз, бери Махаона з собою,

513] Й до кораблів своїх коней спрямовуйте однокопитих.

514] Вмілий-бо лікар один від людей багатьох є вартніший -

515] Вийме стрілу і вигойними ліками рану посипле».

516] Мовив він так. Не противився Нестор, їздець староденний,

517] На колісницю він став, і за ним Махаон тоді слідом,

518] Юний Асклепія син, бездоганного лікаря, вийшов.

519] Хльоснув по конях старий, і охоче вони полетіли

520] До кораблів глибодонних, - було це й самим їм до серця.

521] А Кебріон у той час між троян замішання помітив

522] І, підійшовши до Гектора, слово таке йому мовив:

523] «Гекторе, проти данаїв змагаємось тут ми обоє

524] З краю жахливої битви, а інші трояни тікають,

525] Перемішались безладно і коні навколо, і люди,

526] Це їх Еант Теламоній жене. Я пізнав його зразу -

527] Щит величезний у нього на плечах. Давай же спрямуймо

528] Й ми своїх коней і повіз туди, де з найбільшим завзяттям

529] Кінних і піших загони в кривавій змагаються січі

530] І один одного гублять, і крики невгасні лунають».

531] Мовивши так, він дзвінко по конях своїх пишногривих

532] Ляснув нараз батогом, і бігти рвонулися коні,

533] І колісницю помчали між лави троян і ахеїв,

534] Топчучи трупи й щити. Обагрилися чорною кров'ю

535] Вісь унизу колісниці і поручні гожі круг неї,

536] Бризки криваві з-під кінських копит і коліс-бо невпинно

537] Вгору летіли. В гущу ворожу вриваючись, Гектор

538] Квапився з наскоку лави данаїв розбити й страшенне

539] Вносив у них сум'яття, не жаліючи гострого списа.

540] Перебігаючи поміж рядами ворожого війська,

541] Списом, мечем і камінням великим орудував Гектор,

542] Битись з Еантом лише уникав, Теламоновим сином:

543] Зевс би розгнівавсь, якби з сміливішим він мужем змагався.

544] Зевс же, верховний отець, тоді острах наслав на Еанта.

545] Став він збентежно, щит-семишкірний на плечі закинув,

546] І затремтів, озирнувсь, наче звір, і почав одступати,

547] Все оглядаючись, тягнучи ледь за коліном коліно.

548] Так наче лева рудого з кошари корів криворогих

549] Зграєю пси і стривожені юрми сільські відганяють

550] І не дають йому всмак воловим поласувать жиром,

551] Цілу вартуючи ніч. Він же, свіжого прагнучи м'яса,

552] Рветься вперед, але марно: сиплються з рук заповзятих

553] Градом на нього рясним мідногострі списи й смолоскипи

554] Ясно палаючі, й весь він тремтить, хоч вперед поривався,

555] А на світанку відходить назад із засмученим серцем.

556] Так неохоче й Еант відступав із смутною душею

557] Перед троянами: дуже боявсь за човни він ахейські.

558] Наче упертий осел, що об спину його вже багато

559] Зламано палиць, у засів густий, проте, забрідає

560] Й скубає збіжжя високе, його ж, обступаючи, діти

561] Гонять киями, але недолуга їх сила дитяча,

562] І відганяють насилу, коли досхочу напасеться, -

563] І Теламонія так, Еанта великого, гнали

Попередня
-= 90 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар