Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

564] Горді трояни й прославлені всюди союзники їхні,

565] Влучно списами втрапляючи в щит його круглоопуклий.

566] Часом Еант про свою спогадував буйну хоробрість

567] І, обернувшись назад, троян, упокірників коней,

568] Стримував дужі фаланги, то знову пускався тікати.

569] Але проте заважав їм швидких кораблів досягнути,

570] Сам у завзятих боях між військами троян і ахеїв

571] Стоячи твердо. Летіли на нього із рук заповзятих

572] Гострі списи, - з них одні в величезнім щиті застрягали,

573] Інших багато, не змігши до білого тіла торкнутись,

574] Вістрям у землю вгрузали, насититись прагнучи тілом.

575] Лиш спостеріг Евріпіл, осяйливий син Евемона,

576] Як пригнітили Еанта списи незліченні і стріли,

577] Кинувся, став біля нього й, блискучого списа метнувши,

578] Апісаона убив Фавсіада, керманича люду, ,

579] Вціливши під перепону в печінку й розслабивши м'язи.

580] Скочив до нього тоді Евріпіл і став зброю знімати.

581] Як спостеріг Александр боговидий, що той вже знімає

582] З Апісаонових пліч бойовий обладунок, відразу

583] На Евріпіла націлив свій лук і в стегно його праве

584] Ранив стрілою; тростина, зламавшись, обтяжила тіло.

585] Швидко, щоб смерті уникнуть, до друзів в юрбу відступив він

586] І заволав на весь голос, щоб всім було чути данаям:

587] «Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі!

588] Станьте лицем до троян і Еанта від згубної днини

589] Обороніть! Весь засипаний стрілами він, і боюсь я, -

590] Не врятуватись йому із бурхливого бою. Ставайте

591] В поміч Еанту великому всі, Теламонія сину».

592] Ранений так їм кричав Евріпіл, і, його оточивши

593] Та до плечей нахиливши щити, зупинились ахеї,

594] Вгору піднявши списи. Еант підійшов до них близько,

595] З товаришами з'єднався і, ставши, назад обернувся.

596] Так вони бились, немовби пожару палала заграва.

597] Нестора з полум'я бою Нелеєві винесли коні,

598] Потом умиті, - людського він віз вожая Махаона.

599] Глянувши, їх упізнав богосвітлий Ахілл прудконогий, -

600] Він на кормі корабля місткого стояв і дивився

601] На безпорадних ахеїв, що з бою безладно тікали.

602] От до Патрокла, товариша свого, тоді він озвався

603] Й крикнув йому з корабля. Почув його той і з намету

604] Вийшов, немовби Арей, - то був його лиха початок.

605] Перший озвався до нього Менойтів син нездоланний:

606] «Нащо ти кличеш, Ахілле, мене? Чого тобі треба?»

607] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

608] «О богосвітлий сину Менойтів, улюблений серцем!

609] Певен я, що, до колін моїх нині припавши, ахеї

610] Будуть благать мене: скрута на них насуває нестерпна.

611] От що, Патрокле, Зевсові любий, іди та дізнайся

612] В Нестора, хто це поранений той, що він з бою вивозить.

613] Зовсім-бо схожий, іззаду здалось мені, він з Махаоном,

614] Сином Асклепія, - мужа в обличчя не встиг я побачить,

615] Коні його прудконогі стрілою повз мене промчали».

616] Так він промовив, Патрокл послухався любого друга

617] Й до кораблів і наметів ахейських кинувся бігти.

618] Ті ж до наметів Нелеєвих вже добулися тим часом

619] І з колісниці своєї на землю зійшли многоплідну,

620] Еврімедонт же, старого слуга, устиг уже й коней

621] Випрягти. Стали на березі моря вони проти вітру

622] Піт на хітонах сушити своїх, а тоді до намету

623] Разом обоє зайшли й посідали у кріслах вигідних,

624] їм пишнокоса напій готувать почала Гекамеда, -

625] Тож на Тенеді, коли було взято цей острів Ахіллом,

626] Нестор одержав її, Арсіноя відважного доньку,

627] В дар від ахеїв за те, що порадами всіх перевищив.

628] Спершу поставила стіл перед ними вона дуже гарний,

629] Із темно-синіми ніжками, струганий рівно, й на ньому -

630] В мідному блюді закуску до того напою - цибулі,

631] Жовтого меду й священного борошна ячного досить.

632] Келих чудовий дала їм, то Нестор привіз його з дому,

633] Золотом весь поцвяхований, мав на собі він чотири

634] Вушка, й при кожнім мов зерна клювали по двійко голубок,

635] З золота кутих; глибокі два дна було в келесі тому.

636] Кожен його по столі ледь-ледь пересунути міг би,

637] Повен вина, та легко старий піднімав його Нестор.

638] Дівчина та, до богині подібна, прамиейського вливши

639] В келих вина, натерла козиного сиру на»мідній

Попередня
-= 91 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар