Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

640] Терці і білого борошна ячного ще домішала.

641] Приготувавши напій, їх пити вона запросила.

642] А як питвом прохолодним жагу вони вже вдовольнили,

643] В щирих розмови словах почали утішатись взаємно.

644] Раптом у дверях з'явився Патрокл, на безсмертного схожий.

645] Щойно зустрів його старець, із крісла підвівся ясного,

646] Й, взявши за руку, веде, і запрошує гостя сідати.

647] Але одмовивсь Патрокл і так йому став говорити:

648] «Зараз не час, не проси мене, Зевсів паростку сивий!

649] Гідний пошани і остраху муж мене вислав дізнатись,

650] Хто той, кого ти пораненим віз. Я й сам уже знаю,

651] Бачу-бо зараз людського я тут вожая Махаона.

652] Тож поспішаю назад, щоб про це сповістити Ахілла.

653] Знаєш і сам-бо ти, Зевсів паростку сивий, який він

654] Муж цей страшний - звинуватити легко й безвинного може».

655] В відповідь Нестор до нього промовив, їздець староденний:

656] «Нащо Ахілл так би мав за синів турбуватись ахейських,

657] Стрілами ранених? Досі хіба йому ще невідоме

658] Лихо, якого військо зазнало? Із нас-бо найкращі

659] На кораблях полягли, побиті й поранені тяжко.

660] В ранах від стріл Діомед, Тідея нащадок могутній,

661] Зранений теж Одіссей-списоборець і з ним - Агамемнон,

662] Рани страшної зазнав у стегно й Евріпіл войовничий.

663] От і цього юнака ледь вихопив я з бойовища -

664] Був він стрілою поранений. Тільки Ахілл благородний

665] Не відчуває жалю і не журиться лихом данаїв.

666] Чи дожидає він, щоб при даремних зусиллях аргеїв

667] Бистрі їх судна на березі моря вогнем запалали,

668] їх же самих перебито було до останку? У .мене

669] Сил вже нема, що колись у тілі буяли гнучкому.

670] О, коли б юність мою і колишню могутність вернути

671] З днів тих, коли з елеянами виникла в нас ворожнеча

672] Через крадіжку корів і сина я вбив Гіпероха,

673] Дужого Ітімонея, що жив у славетній Еліді.

674] Череду викрав я в них, щоб помститись, а він, захищавши,

675] Був тоді списом моїм у першому шерезі вбитий;

676] Тільки упав він - і всі відразу розбіглись селяни.

677] Здобич велику із поля тоді ми до себе погнали -

678] Черід корів п'ятдесят і отар стільки само овечих,

679] Стільки ж свинячих гуртів і розкиданих вільно козиних.

680] Сто й п'ятдесят іще коней буланих тоді ми відбили -

681] Дужих кобил, в багатьох були ще до того й лошата.

682] Ночі тієї ж усю ми цю здобич у Пілос пригнали,

683] Місто Нелеєве, й серцем мій батько Нелей звеселився,

684] Глянувши, скільки, ще зовсім юнак, у поході здобув я.

685] Ледве світать почало, окличники вийшли скликати

686] Всіх, у кого борги на священній лишались Еліді.

687] От позбирались вожді пілоського люду і стали

688] Здобич ділить, багатьом-бо епеї лишалися винні

689] З днів, коли ми, малолюдні, у Пілосі злидні терпіли.

690] Зла нам багато вчинила Гераклова сила могутня

691] В роки минулі - кращі тоді з нас загинули люди.

692] Славних дванадцять синів Нелей породив бездоганний,

693] З них я зостався один: усі-бо загинули інші.

694] Тим-то, пишаючись, так міднозбройні знущались епеї,

695] Нас зневажали і всякої кривди чинили багато.

696] Череду гарних корів і велику отару овечу

697] Взяв собі сивий Нелей, по триста голів, з пастухами.

698] Заборгували чимало й йому на священній Еліді:

699] Четверо коней, у гонах звитяжні, із повозом разом

700] Мали прибуть на змагання тоді й за триніжок коштовний

701] Участь узять в перегонах. Та Авгій, воїв керманич,

702] їх захопив, відпустивши візничого в смутку без коней.

703] Тим-то словами його і ділами розгніваний старець

704] Взяв собі долю достатню, а решту віддав для народу,

705] Ділячи так, щоб ніхто не лишився без рівної частки.

706] Кожного так наділивши, приносить ми стали по місту

707] Жертви священні богам. Та вже третього ранку епеї

708] Разом усі - й піхотою, і однокопитими кіньми

709] Вийшли на нас. Із ними - озброєні два Моліони,

710] Підлітки ще, з військовою справою мало знайомі.

711] Місто в нас є Тріоесса, стоїть на узгір'ї високім,

712] Окрай пілоських пісків і від річки Алфею далеко.

713] Прагнучи місто розбить, облягли його раптом епеї.

714] Та лиш рівнину вони перейшли, як з Олімпу Афіна

715] Миттю вночі прилетіла вістункою й стати до зброї

716] Нам наказала. Охоче зібрались до Пілоса люди:

Попередня
-= 92 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар