Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

717] Рвались до бою вони. Мій батько Нелей не дозволив

718] Стати до зброї мені і сховав мій повіз і коні.

719] Він-бо вважав, що я досвіду в справах військових не маю.

720] Я ж, хоч і піший пішов, але й між комонників наших

721] Вже визначався, - так повела нашу битву Афіна.

722] Є в нас ріка Мініей, недалеко від міста Арени

723] В море впадає, - зорі там божистої ми дожидали,

724] Вої пілосців комонні, туди напливала й піхота.

725] Разом з'єднавшися там і озброєння все одягнувши,

726] Ми добулися опівдні до течій священних Алфею.

727] Там премогутньому Зевсові жертви ми склали прегарні,

728] Також Алфею бика і так само бика Посейдону,

729] А ясноокій Афіні - з черід щонайкращу корову.

730] Потім вечеряти стали, розсівшися скрізь по загонах,

731] І полягали до сну, з плечей не знімаючи зброї,

732] Над течією ріки. А тим часом зухвалі епеї,

733] Прагнучи місто розбить, навкруги вже його обступили.

734] Але велике на них дожидало ще діло Арея.

735] Тільки-но бо світлосяйне з'явилось на обрії сонце,

736] Бій почали ми, з молитвою Зевса призвавши й Афіну.

737] Зразу ж, як тільки з епеями бій в пілосян розпочався,

738] Першим я Мулія-списника вбив і здобув його коні

739] Однокопиті. Зятем державному Авгію був він,

740] Старшої доньки його, Агамеди русявої, мужем,

741] Знахарки зіль лікувальних, що родить земля їх безкрая.

742] Мідним я списом ударив його, коли він наближався, -

743] В куряву так і зваливсь. Я ж, стрибнувши в його колісницю,

744] Став поміж воїв передніх. Тим часом зухвалі епеї

745] Кинулись врозтіч усі, побачивши вбитого мужа,

746] Воїв комонних вождя, що був у боях наймужніший.

747] Вслід я за ними помчав, до чорної бурі подібний,

748] Взяв п'ятдесят колісниць, і з кожної воїнів двоє,

749] Списом моїм переможені, землю гризли зубами.

750] Був би я вбив тоді Актора юних синів, Моліонів,

751] Та їхній батько, землі потрясатель широкодержавний,

752] Виніс із бою обох, густою окутавши млою.

753] Сили великої все ж надав тоді Зевс пілосянам.

754] Гнали-бо ми ворогів по широких просторах рівнини,

755] їх убивали нещадно й озброєння гарне знімали.

756] А як в Бупрасій дісталися ми, на пшеницю багатий,

757] До Оленійської скелі, до пагорка, що Алесійським

758] Зветься, то звідти назад наше військо вернула Афіна.

759] Там я останнього ворога вбив і покинув. Ахеї ж

760] Знову з Бупрасія бистрих погнали до Пілоса коней.

761] Славили Зевса усі між богів і Нестора в людях.

762] Був я такий, якщо був ним колись, між мужами. Ахілл же

763] Втіху волів лише сам із доблесті мати своєї.

764] Ще він заплаче, боюсь, коли весь народ наш загине.

765] Друже мій любий, згадай, що Менойт тобі сам заповідав

766] В день, коли з Фтії тебе виряджав він до сина Атрея.

767] В домі якраз ми були тоді - я й Одіссей богосвітлий.

768] Отже, ми чули усе, що тобі того дня він повідав.

769] Бо у залюднений дім приходили ми до Пелея,

770] В військо скликаючи люд по ахейській землі многоплідній.

771] Там ми застали тоді героя Менойта у домі,

772] Також тебе і Ахілла. Пелей же, їздець староденний,

773] Жирні палив громовладному Зевсові стегна бичачі

774] В себе в подвір'ї. Чашу тримав у руках золоту він

775] І іскрометним вином поливав палаючу жертву.

776] М'ясо бичаче ви вдвох готували, а ми з Одіссеєм

777] Стали при вході. Здивований кинувсь Ахілл, і, за руку

778] Взявши, повів нас до себе, і, сісти обох запросивши,

779] Нас пригощати почав, як то для гостей подобає.

780] Потім, коли вже їдою й питтям ми усі вдовольнились,

781] Став я до вас говорити й запрошував їхати з нами.

782] Згодні були ви обидва, а інші - поради давали.

783] Старець Пелей наказував синові свому Ахіллу

784] Доблесним бути в боях і тим перевищувать інших.

785] Саме тоді і Менойт тобі, Акторів син, заповідав:

786] «Сину мій любий, тебе Ахілл перевищує родом,

787] Хоч ти і старший роками. Зате він багато сильніший.

788] Допомагай же йому порадою й словом розумним,

789] Будь йому прикладом, він до доброго завжди прихильний».

790] Так заповів тобі старець, а ти вже й забув. От і нині

791] Слово промов до Ахілла - розумний він, мусить послухать.

792] Може, тобі, з допомогою бога, його й пощастило б

793] Переконати, бо завжди порада нам дружня до речі.

Попередня
-= 93 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар