Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

248] А як від бою ухилишся ти, або іншого мужа

249] Словом намовиш улесливим з грізної битви тікати,

250] Спис мій одразу тебе і життя, і дихання позбавить».

251] Мовивши це, він подався вперед, а за ним поспішили

252] З криком шаленим трояни. Тим часом і Зевс громовладний

253] З пагір ідейських послав із вітром поривчастим бурю

254] Й запорошив кораблі усі пилом. Тоді він ахеям

255] Розум затьмарив, троянам готуючи й Гектору славу.

256] Зевса знаменню і власній довірившись силі, трояни

257] Мурів ахейських величну твердиню звалить намагались,

258] Виступи веж руйнували, крушили зубчаті бійниці,

259] Стали підоймами палі розхитувать ті, що ахеї

260] Глибоко в землю забили, - найперші підвалини вежам.

261] їх вивертали вони, сподіваючись мури ахейські

262] Геть розвалить. Та данаї ні кроку не сходили з місця.

263] Загородивши щитами з бичачої шкіри бійниці,

264] По ворогах, що на вал налягли, вони били нещадно.

265] Двоє Еантів тим часом, проходячи всюди по вежах,

266] Духу бійцям додавали й відвагу будили ахеям.

267] Лагідним словом одних, а інших жорстким бадьорили,

268] Лиш помічали, що бою завзятого хтось уникає:

269] «Друзі! Чи хто видатніший з аргейських мужів, чи середній,

270] Чи навіть слабший від інших, - не всі-бо однакові люди

271] В битві бувають, - нині для кожного знайдеться діло!

272] Це ви знаєте добре й самі. Хай ніхто не посміє

273] До кораблів повертати назад, оцей заклик почувши!

274] Сміло рушайте вперед, один в однім підтримуйте мужність!

275] Хай допоможе вам Зевс-олімпієць, що блискавки мече,

276] Приступ ворожий відбить і троян в Іліон одігнати!»

277] Так гукали вони, спонукаючи битись ахеїв.

278] Наче зимового дня сніжини посиплються густо

279] В час заметілі, коли посилає нам Зевс велемудрий

280] Сніг той, щоб стріли своєї могутності людям явити.

281] Вітри приспавши, сніжить безнастанно, аж поки покриє

282] Гір верховини високі, і скель гостроверхе бескеття,

283] Луки на лотос багаті, і людські поля плодоносні,

284] І узбережжя устеле, і сивого моря затоки;

285] Хвиля лише, набігаючи, сніг поглинає, все інше

286] Білою вкрите габою, що Зевс хуртовинням навіє.

287] Так безнастанно й каміння з обох боків сипалось густо -

288] То на троян, а то від троян на загони ахейські

289] Градом летіло каміння, аж гуркіт лунав понад валом.

290] Та не змогли б ні трояни тоді, ні осяйливий Гектор

291] Брами у мурі зламать чи великі запори, аж поки

292] Не спрямував на аргеїв сина свого Сарпедона

293] Зевс велемудрий, як лева того на волів круторогих.

294] Виставив той уперед свій щит, звідусюди округлий,

295] Кутий із міді, карбований, - гарно скував його вмілий

296] Мідник, зсередини шкури волові приладивши щільно

297] Й дратвою їх золотою по мідному колу прошивши.

298] Щит той піднявши й списами двома потрясаючи грізно,

299] Кинувся так Сарпедон, наче лев, що, зростаючи в горах,

300] М'яса вже довго не їв, і безтрепетний дух його гонить

301] Вдертись до жирних овець через тин, загороджений щільно.

302] Навіть зустрівши мужів-пастухів, що отару овечу

303] З поміччю псів стережуть, озброєні добре списами,

304] Спроби, проте, не зробивши, іти від кошари не хоче,

305] Але, стрибнувши до неї, хапає вівцю або перший

306] Падає сам, уражений списом з правиці міцної.

307] Так же тоді спонукав богорівного дух Сарпедона

308] Рушити сміло на вал і крушити зубчать-бійниці.

309] Зразу ж тоді він Главка гукнув, Гіпполохову парость:

310] «Главку, чому над всіма нас в Лікійському краї шанують

311] Місцем на учтах, і м'ясом найкращим, і келихом повним

312] Люди усі, і на нас, немов на богів, споглядають?

313] Маємо й кращий землі ми наділ понад берегом Ксанту

314] Із виноградником гарним, і ниву, що родить пшеницю.

315] Тим-то нам першими треба стояти тепер у лікійських

316] Лавах і сміливо в розпал гарячого кидатись бою,

317] Щоб говорив про нас кожен з лікіян у кованих латах:

318] «Ні, не без слави у рідній країні лікійській керують

319] Наші державці; їдять недаремно овець вони жирних,

320] Вина медові п'ючи найсолодші, - зате ж бо й велика

321] Доблесть їх, - завжди-бо в перших лікійських рядах вони б'ються».

322] Любий, якби із цієї війни ми цілими вийшли,

323] Стали безсмертні навік і ніколи уже не старілись,

Попередня
-= 98 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар