Слава ЗСУ!

– Майже кожен день, після уроків, ти відразу біжиш додому, навіть не попрощавшись з нами… Я думала у тебе якісь проблеми. – Діна ретельно вивчала Нікин малюнок.

– У мене немає жодних проблем. Я лише хочу побути деякий час на самоті. – проте Нікин знервований голос, видав її. Тепер Діна підозріло оглядала заціпеніле обличчя своєї подружки. Ніка запалилася неймовірним бажанням, вихватити з Діниних рук портрет Джеліоса та сховати його десь під ліжко, або принаймні туди де ніхто не зміг би його дістати.

– У тебе гарно виходить! – похвалила Діна, передаючи Ніці розгладжений малюнок.

Ніка важко зітхнула та заперечно похитала головою.

– Нічого у мене не виходить. – роздратовано вигукнула вона, кидаючи малюнок на стіл.

Звузивши очі, Діна вмостилася поруч з нею.

– Ти говориш зовсім не про малюнок, так?

– Можливо… – Ніка стиснула губи.

– А хто зображений на аркуші? – байдужим тоном запитала Діна, хоч Ніці здалося, що вона дуже зацікавилася цим недбалим малюнком. Діна немов відразу здогадалася, що малюнок якось пов’язаний з цією пригніченою атмосферою, що панувала у її кімнаті.

– Друг. – мляво відповіла Ніка, і підвівши погляд на подружку, ще міцніше стиснула губи.

На Діниному обличчі спалахнула цікавість, піднявши підборіддя вона поглянула на вікно.

– І давно ти з ним дружиш?

– Ні. Лише декілька тижнів… А що?

– Хм… Значить все вірно… Жанна не помилялася. – задумливо пробурмотіла Діна, приклавши руку до каштанового волосся. – Ти знайшла собі когось на стороні! – упевнено додала вона.

Ніка відразу збагнула до чого вона веде. І щось відразу здушило їй горло, завадивши повноцінно вдихати та видихати повітря.

– Що? Ні, ти все не так зрозуміла! Джеліос лише друг. – прокашлюючись, пояснила вона. Діна знову звузила очі до маленьких щілин.

– Тоді чому ти почервоніла?

– Тут замало свіжого повітря.

– Може відчинити вікно?

– Ні, вже все минулося. Притому на вулиці така холоднеча.

– Ага. – погодилася Діна – До речі, ти сказала Джеліос? – здивованим голосом перепитала вона, скручуючи пальці на руках. Ніка зрозуміла свою помилку, раптове хвилювання відбилося на її перекошеному обличчі. Їй не потрібно було називати його імені. Тепер прийдеться якось викручуватися.

– Так, Джеліос. У нього дуже рідкісне ім’я. Е-е-е… скандинавського походження. – швидко вигадала вона, сподіваючись не викликати у Діни зайвих підозр. Хоч деяке хвилювання зародилося всередині, вона добре знала, що Діну не так легко провести, яка, можливо, була ознайомлена зі всіма міфами світу.

– Скандинавського?

– Ну, так… – зніяковіло пробурмотіла Ніка, схиливши голову набік та опустивши очі на заціпенілі руки, що міцно стискали брунатну ковдру.

Діна підняла брови та труснула головою, від чого пряме каштанове волосся заплуталося біля вузьких плечей.

– Може, Геліос? Це давньогрецька міфологія. Геліос – це бог сонця і денного світла. –проінформувала вона.

Ніка знизила плечима. Хтозна, можливо, ім’я Джеліоса походить від імені цього бога. Принаймні він завжди здавався їй незвичайним.

– Ні, його звуть Джеліос, друзі називають його просто Джелом. Хоча…– вона замислилася. У Джела були якісь особливі риси, що відрізняли його від інших людей.

– Дивне у нього ім’я. – припустила Діна.

– Так. – беззаперечно погодилася Ніка, представляючи його усміхнене обличчя та чорняве блискуче волосся, яке спадало на ясні лазурні очі. Це ім’я було саме для нього. Таке дивне та загадкове, як і він сам. Ніка не могла представити іншого, більш підходящого для нього імені.

– У тебе бліде обличчя, проте на застуду, це аж ніяк не схоже. – відзначила пильна Діна, зігнувши плечі та схрестивши руки на грудях.

– Ти права. – Ніка визнала свою поразку. – Діна, ти змогла б повірити у те, що на перший погляд здається нереальним, просто нерозумним вимислом, але насправді це більше чим реальність? – швидко вимовила вона, скинувши з себе ковдру та підскочивши на ноги.

– Я… не знаю. Дивлячись, що ти маєш на увазі. – відразу засумнівалася Діна, замислено поглянувши на збуджене лице своєї подружки.

Ніка зробила декілька кроків по кімнаті та спинилася біля столу, щоб обпертися на нього рукою. Вона дуже вже хотіла розповісти Діні правду, за будь-яку ціну, навіть якщо Діна визнає її божевільною. Все таки ризик завжди існує у всьому.

Діна не зводила з неї зацікавлених очей.

– Джеліос Кіферон – з іншого світу. – видихнувши повітря, швидко випалила Ніка, чекаючи на Дінину реакцію.

– Ти сказала «з іншого світу» – з недовірою перепитала вона.

– Так. – підтвердила Ніка.