Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Ілюзія Сну

– Гаразд. – невдоволено пробурчала Ніка. Вони ввійшли до просторої кімнати з великим столом по центру. Зак та Кора були одягнені у звичайний одяг, без захисних костюмів та окулярів, вони пильно досліджували якийсь прилад, що був схожий на звичайнісінький фен.

– У нас гості! – радісно вигукнула Кора, взрівши на порозі усміхненого Джела та зашарілу Ніку.

– Ой, чого ж ви не попередили про ваш прихід, ми б підготувалися… – зніяковіло кинув Зак, його рот витягнувся у невеликій усмішці. Занадто ідеальні зуби спалахнули білосніжним сяйвом, і були білішими за білу сорочку, у яку він був одягнений.

– Нам не потрібно урочистих зустрічей, у нас виникла невідкладна справа. – швидко відрізав Джеліос. Його обличчя було трохи втомленим, і це не дивно, адже він три ночі провів на ногах.

На якусь мить Зак замислився, притуливши долоню до голови.

– Гаразд, але спочатку мені потрібно дещо випробувати. – попередив він і вхопив скляний глек з водою, що стояв на краю столу. Не задумуючись, він з розмаху виплеснув воду на заціпенілу Ніку та Джела, який здивовано роззявив рота, коли вода застигла у повітрі за сантиметр від їхніх перекошених облич.

– Що це було? – вражено запитав він, вдивляючись у повислу стіну води. Ніка була повністю захоплена побаченим, краплини води нерухомо висіли перед самим її носом. Радісне розпливчасте обличчя Зака виднілося через тонкий, водний бар’єр, що розділяв їх. Вона торкнулася вказівним пальцем невеличкої краплини і та здригнувшись, перемістилася на кілька сантиметрів, наче в невагомості.

– Це уповільнювач молекул води. – широко усміхаючись промовив Зак, показуючи на сірий прилад у руці, що раніше здався Ніці феном.

– Навіщо ти хлинув воду на нас? – невдоволено висловив Джел. – А якби твій прилад не спрацював? Ти б вимочив нас з ніг до голови.

Зак окинув його пильним проникливим поглядом та провів пальцями по скуйовдженому волоссю, що стирчало догори.

– Я був цілком певен, що він спрацює, ми ж трудилися над ним понад місяць…хм…навіть якщо цього не сталося б, тобі не завадив холодний душ. – самовдоволено пробурмотів він собі під ніс. Це був явний натяк на зморений вигляд Джела. Ніка втримала посмішку, а Джеліос миттєво набурмосився і скорчив гримасу.

– Ти геній! – не втрималася Ніка, дивлячись на вдоволеного Зака, чий рот ще більше витягнувся, оголюючи білосніжні зуби.

– Це всього на всього дрібниці. Я переконаний нас у майбутньому чекають величні відкриття та винаходи. – замріяно проказав він, з виразом цілковитого вдоволення на лиці.

– Ага, хотів би я це побачити. – вишкірився Джел. – Тільки будь-ласка утримайся від експериментів на невинних людях. – попросив він. Ніка тихенько засміялася. Зак на це не зреагував, він замислено заціпенів на місці. І Ніка була подумала, що він уявив себе знаменитим почесним вченим.

– Та я зовсім не проти, щоб на мені щось випробовували…– втомлено прошепотіла Ніка. Джеліос скоса зиркнув на неї.

– Ніка, невже тобі не достатньо минулого разу? – нестримано запитав він. Вона згадала випадок з парфумами, що викликають галюцинації. Жах промчався по її перекошеному обличчю. Помітивши її негативну реакцію, Джеліос опустив підборіддя.

– Атож. – майже беззвучно додав він. Вони все ще стояли за прозорим бар’єром.

– І довго вода ще буде так висіти? – поцікавилася Ніка.

– Над цим варто ще трішки попрацювати, але ми розраховуємо на двадцять хвилин. – припустив Зак, махаючи рукою. – До речі, крізь неї можна прошмигнути та залишитися абсолютно сухим. – Зак наблизився до водяної стіни на сунув у неї праву руку.

– Дивовижно! – аж занадто захоплено видихнула Ніка.

– Ось бачиш. – Зак показав суху руку. – Спробуй і ти. – не дочекавшись Нікиної згоди, він протягнув її через бар’єр. Відчуття були незрівнянними, вода була м’яка та приємна, лише трохи холодна, але це тільки її освіжило. Вода була подібна до желе. Простоявши декілька секунд у водяному бар’єрі, Ніка вийшла абсолютно сухою. Сили знову повернулися до неї, вона відчула значне полегшення.

– Ніка не могла здійснювати перехід три останні дні. – голосно вимовив Джеліос, Зак повернув до нього наморщене худе обличчя.

– Що? Хіба може таке бути? – зацікавлено запитав він, напруживши щелепу.

Джеліос мовчки кивнув.

– Так. Саме тому ми тут. Нам потрібна твоя допомога. – швидко пояснив він, дивлячись на захоплену Ніку, що все ще не могла прийти до тями від побаченого.

Зак поклав руку собі на голову, а потім провівши її по зіщуленому обличчі, зупинив на гострому підборідді.

– Три дні…три дні…– задумливо повторив він, притиснувши вказівний палець до нижньої губи. – Здається я знаю у чому справа, але я не впевнений…

– Та говори вже! – поквапив його Джеліос, схвильовано крокуючи вздовж лабораторного столу.

Мружачись, Зак замислено округлив плечі та сховав руки за спиною.

– Я думаю, що справа у місяці. – коротко відрізав він.

Джел здивовано на нього зиркнув та підняв брови.

– До чого тут місяць?

– Три дні тому розпочалася третя фаза місяця.

– Я ще нічого не зрозумів. – щиро зізнався Джеліос.

Попередня
-= 33 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 5.


Останній коментар

  10.11.2015

Книга класна )))


vk137898588 03.09.2014

дуже цікаве!!!!


anonymous856 14.11.2013

класно)


Додати коментар