Слава ЗСУ!

– Третя фаза розпочинається – повним місяцем, який продовжується три дні, а потім йде на спад.

– Значить, Ніка не може здійснювати перехід у повний місяць. – до Джеліоса нарешті дійшло.

– Так, але повний місяць був у нашому світі, я не знаю чи…

– Повний місяць був і в моєму світі. – Ніка урвала Зака, згадавши жовтий диск у нічному небі, що кидав тускле світло на стелю у її кімнаті.

– Тоді все сходиться. Прохід у наш світ неможливий для тебе у повний місяць. Це лише три дні. Вам не слід хвилюватися про це. – заспокоював їх Зак.

Ніка поглянула на Кору, яка вовтузилася у водяному бар’єрі. Але раптом нерухома вода, знову стала нормальною і потоком вилилася на зашарілу блондинку. Зак та Джеліос не втрималися від сміху. Викручуючи тоненькими пальцями мокре волосся, Кора кинула на них сповнений докору погляд.

– Піду накину щось сухеньке. – голосно буркнула вона, прямуючи до сірих дверей з маленьким круглим віконечком, що вели до житлової кімнати.

– Так прилад потрібно ще трохи вдосконалити. – неквапливо сказав Зак з білосніжною усмішкою на вустах.

Через декілька хвилин Зак показував щось Джелові біля мікроскопа, а Ніка сиділа на лавці, розглядаючи газетні вирізки, що були приклеєні до стіни. Раптом до неї підійшла Кора, яка вже вспіла переодягнутися, біляве волосся було абсолютно сухим та акуратно розложене на плечах. Вона стискала у руках пару чорних черевиків з маленькими трьома колесами на кожнім.

– Це ролики? – спиталася Ніка, зацікавлено розглядаючи дивне взуття.

Кора посміхнулася і кліпнула очима.

– Це – удосконалені ролики. Ними можна керувати ручним пультом, – в іншій руці вона тримала металеву пластинку з малюсінькими білими кнопками. – До речі, вони можуть розганяти понад сімдесят кілометрів за годину.

– Це неймовірно! – знову захоплено проказала Ніка, склавши руки докупи.

– Хочеш їх випробувати? – швиденько поцікавилася Кора, оглядаючи усміхнене обличчя Ніки.

– А можна? – зраділа вона.

Кора кивнула.

– Звичайно.

Наступної миті Ніка зняла з себе білі кросівки та одягнула чорні ролики, які здалися їй трохи важкими. Піднявшись з лавки, вона обперлася на край столу.

– Готова? – запитала Кора, готуючись натиснути на одну з білих кнопок.

Ніка знизила плечима.

– А що мені робити?

– Просто тримай рівновагу, а я буду керувати. – квапливо пояснила Кора і натиснула на якусь кнопку.

– Гаразд. – видихнула Ніка, відчувши як її ноги почали рухатися.

– Що це? – Джеліос та Зак відірвали голови від мікроскопа, коли Ніка завертала в інший бік кімнати.

– Я випробовую ролики. – розпрямивши руки, вигукнула Ніка, набираючи швидкість. Приємна легкість наповнювала її зсередини. Вона уявляла, що стрімко летить поміж пухнастих хмаринок.

Джеліос ошелешено округлив очі.

– Ніка спинися! Так і забитися можна! – спантеличено крикнув він, роззявивши рота.

Ніка домчала до кінця великої кімнати і знову завернула нове коло.

– Не можу. Ними керує Кора! – крикнула вона у відповідь. Всі відразу подивилися на перекошене від переляку обличчя Кори.

– Вимикай! – звелів Зак, махаючи піднятими руками.

Кора судомно похитала головою.

– Не виходить. Кнопка заклинила. – вона хаотично натискала пальцем на всі білі кнопки.

Ніка відчула як зростає всередині страх, вона спробувала ухопитися за стіл, але швидкість була занадто великою, тому скинувши кілька наукових пристроїв, що з гуркотом попадали на підлогу, вона продовжила мчати вперед. В душі все похололо.

– Вікно! – гучно крикнув Джеліос і Ніка з жахом помітила, що наближається до великого вікна з якого стирчали прозорі трубки. Ще декілька секунд і вона могла проломити собою скло та вилетіти назовні, але Джеліос блискавично перестрибнув через стіл, з якого злетіли скляні пробірки і ляснувши об підлоги порозбивалися на дрібні друзки, та штовхнув Ніку на картонні коробки, що були складені гіркою у кутку кімнати. Впавши, Ніка відчула на потилиці різкий біль, тому збагнула, що вдарилася об стіну. Джеліос захекано лежав на підлозі біля потрощених пробірок, а Зак та Кора шоковано застигли на місці.

– Гарно покаталися. – видихнула Ніка, знімаючи з себе ролики, колеса яких продовжували крутитися у шаленому темпі.

– Пробач, Ніка я не знала, що все так вийде. – пропищала Кора, затуляючи рот тремтячою рукою. Її землисті очі були охоплені цілковитим жахом.

– Усе гаразд. Важких поранень немає. – прохрипіла Ніка, притиснувши долоню до потилиці та підводячись з побганих коробок.

Джеліос підняв голову, чорне волосся знову затулило його очі, які палали злістю.

– Ніка, що ти взагалі собі думала? Я ж велів ні до чого не торкатися! – крізь зуби процідив він, підіймаючись на ноги. – Знаєш, що було б якби ти вивалилася з вікна? Це десятий поверх.

– Так… – замислено мовила Ніка, представляючи усю ту трагічну картину, яка могла її застати. – Дякую… що врятував мене. Ти не забився? – вона побачила, як він підтримував праву руку лівою.

– Нічого страшного. – буркнув він. Зак підбіг до нього, тримаючи у руках бинт та якийсь квадратний прилад з блакитним дисплеєм.