Слава ЗСУ!

– Лори… – тяжко видихнула Ніка, не відчуваючи землі під ногами. Це практично застало її зненацька та повністю збило з пантелику.

– Не може бути!

– Чому? – її голова запаморочилася і Ніка заледве втримала рівновагу, зачепившись рукою за якусь гілку.

– Навіть якщо Лора вже потрапляла до цього світу, навряд чи вона самісінька розгулювала Зміїним шляхом. – Джел притримав її за плечі.

– В тому й річ, що вона не була одна. – блискавично випалила Ніка, присівши на траву.

– Про що ти?

– Я кажу про людей, які були зображені на тому дурному малюнку і ще якийсь будинок! Ми вважали, що Лора малює вигаданих друзів, але вона запевняла нас, що вони справжні… Ну, чому я їй не повірила! – ледве стримуючи сльози роз’яснила вона. Нестерпна провина спалахнула всередині і Ніка зовсім не мала сили протистояти їй.

– Виходить, що ми не єдині хто знає про ваш світ. – напружився Джеліос, приклавши долоні до скронь. – Потрібно дізнатися хто ще володіє цією інформацією.

– А як же моя сестра? Навіщо вона їм знадобилася? – Ніка затулила розпачливе обличчя руками.

– Не хвилюйся. – Джел спробував її заспокоїти. – Лора називала їх друзями, так?

– І що з того? – нестримно викрикнула вона, важко дихаючи, немов після довготривалого швидкого бігу.

– Якщо вона вважає їх друзями, значить нічого поганого вони їй не заподіють. Це ж очевидно. – він відчайдушно сподівався, що його слова зможуть привести її до тями.

– Їм не варто довіряти. Вірогідно, це лише обман. Лора ще дитина, тому навряд чи вона зможе збагнути усі їхні наміри! – Ніка Мілевич страшенно прагнула дізнатися правду. Кому могла знадобитися Лора? Що взагалі тут відбувалося? Усі події цього дня помітно затьмарили її свідомість. Спочатку на неї вилилася несподівана агресія Авреї, а тепер ще й виявилося, що Лора також якимось чином пов’язана з цим світом. Все ускладнилося до неможливості.

– Це звучить абсурдно! Навіщо комусь її кривди? – голосно крикнув Джеліос, гойднувшись вправо. На якусь мить Ніка виплуталася зі своїх пригнічених думок і скоса зиркнула на його зблідле обличчя, що знервовано тіпалося.

– Я не знаю. – прохрипіла вона у відповідь.

Раптом Джеліос підняв брови та зморщив лоба, це було знаком того, що у його голові промайнула якась блискуча ідея.

– Ти казала, що на малюнку був зображений будинок. – аж занадто швидко пролепетав він.

– Так казала. І що з цього? – вдумливо пробурмотіла вона.

Він набув цілком серйозного вигляду.

– Якщо існує дорога, значить будинок також повинен бути справжнім. Поглянь туди. – його рука здійнялася в повітря і вказала на безладно розкидані будиночки по той бік дороги.

– Ти думаєш, що той будинок один із цих? – вражено округлила очі Ніка, це видалося їй повною нісенітницею.

– Усе може бути. – дуже тихо сказав Джеліос. – Опиши той будинок.

– Трьох чи двох поверховий … моторошний… Це ж лише малюнок семирічної дівчинки, він може не відповідати дійсності. – засумнівалася вона, перекосивши схвильоване лице.

– Так чи інакше ми повинні перевірити. Я розповім усе Зенону, він точно порадить щось путнє.

Ніка невдоволено похитала головою.

– Не думаю, що він схоче допомогти мені? – вона чогось зовсім не мала ні краплі довіри до Зенона Рейнола. Він був доволі підозрілим, наче якась сила відштовхувала її від нього.

– Ніка, я знов-таки скажу, що Зенон нічого проти тебе не має. – сердито випалив Джеліос, роззирнувшись довкола. – Якщо хочеш, ми перевіримо тут кожен будинок.

– Так, я хочу знати, що Лорі нічого не загрожує. Можемо почати завтра. – вона сподівалася, що вже скоро зуміє розібратися у всьому.

– Можливо, але… спочатку потрібно все ретельно обміркувати…скласти якийсь план. – повільно мовив Джеліос, притуливши долоню до лоба.

Ніка сіпнулася і пройшлася декілька кроків, розминаючи онімілі ноги.

– Ми не маємо на це часу, мова йде про мою сестру. Я знайду цей будинок сама.

Джеліос обурливо скривився в його очах спалахнула помітна стривоженість.

– Ні, не чини так! Це просто безглуздо, сама ти не впораєшся. Пообіцяй, що не будеш діяти без нашого відому.

– Обіцяю. – зітхнула вона, не маючи сили сперечатися. Принаймні він мав рацію, спочатку потрібно продумати усі ходи, і Ніка сподівалася, що це не забере багато часу.

Джеліос схвально усміхнувся. Його добродушна посмішка придала Ніці відчутної енергії, тепер вона могла точно сказати, яким він їй подобався найбільше.

– От і добре. – його рівний голос також був приємним.

Зненацька маленький букет вислизнув з її ослабленої руки, Джеліос та його світ були віддалені від її свідомості. Ніка квапливо розплющила очі у своїй кімнаті…

Розділ одинадцятий

Старий будинок

Поза всяким сумнівом, Ніка шкодувала, що збрехала Джеліосу, але вона вважала, що в неї не було іншого вибору. Навряд чи Зенон погодився б відразу відшукати той будинок, він захотів би спочатку все обдумати, прийняти якихось заходів, а на це просто не було часу. Потрібно було діяти негайно, адже Лорі могла загрожувати небезпека. Притому навіть якщо Ніка зуміє знайти той будинок, вона не стане туди безцеремонно вриватися, а лише трохи порозглядає навколо, спробує дещо дізнатися про таємничих людей, що були зображені на малюнках її сестри.