Слава ЗСУ!

– Схаменися! Ти не тямиш, що кажеш! – Зенон знову беззвучними кроками підійшов ближче, і Ніка збентежено зіщулилася коли їхні розпачливі погляди зустрілися. – Джеліоса ніхто не викрадав! Він сам…пішов. – майже не ворушачи губами, прошипів він.

– Що значить пішов? – не повірила вона. А всередині відчула якесь дивне клацання, що повністю просвітлило їй затьмарену свідомість. – Він не міг піти!

Зенон Рейнол зміряв її довгим зухвалим поглядом, від чого у неї запаморочилася голова. Ніка притисла руки до спітнілого чола і втомлено пройшла декілька кроків.

– Розумієш, йому потрібен час все сумлінно обдумати. Він не готовий жертвувати так багато. Змирися з цим. – Зенон напружено йшов біля неї, уважно вловлюючи кожен її рух. Його руки помітно сіпалися, наче він збирався підхопити Ніку, коли вона необачно зірветься з даху.

Вона не знала, що думати. Це не могло бути правдою. Найменше Ніка жадала почути саме ці слова. Джеліос не міг добровільно розірвати їхню дружбу. Можливо, Зенон просто жартує, або ж він з’їхав з глузду, що, звичайно, малоймовірно, бо на його напруженому обличчі не було жодного натяку на безумство чи фальшивість. Усе прозвучало доволі переконливо. Мозок Ніки не зміг прийняти цього невтішного факту, він щомиті пручався і, здавалося, уже почав набрякати.

– Ні! Цього не може бути. Джеліос не такий! – в її голосі відчувалися слабкі нотки надії.

Зенон незворушно стиснув плечима.

– А який? Ти знаєш його лише декілька місяців, а я все життя.

– Ні, я не вірю тобі. – вона затамувала подих, намагаючись розібратися у заплутаних та пригнічених почуттях. Якийсь гучний стукіт лунав всередині, і Ніка не могла збагнути, що це так голосно б’ється її розгублене серце. З кожним його ударом, вона втрачала дорогоцінну віру в справедливість. Надія також покидала її, натомість приходили нескінченні сумніви.

– І дарма. Джеліос зробив свій вибір. І тебе у тому виборі немає. – він говорив повільно та чітко, кожне його слово застрявало у її вухах і прокручувалось декілька разів, до тих пір поки напружений мозок зміг остаточно уловити їхню суть. Так, Зенон умів наганяти на людей цілковите спантеличення. Вона міцно стисла светра у руці, сподіваючись, що це допоможе вгамувати нестримне бажання ударити його, що було б цілковитою розплатою за всі колючі, немов гострий ніж, слова.

– Це ти все влаштував і підмовив його. – вона вже не довіряла собі. Навіть її тремтячий голос здавався фальшивим. – Ти аж занадто оберігаєш Джела. Задля чого? Чому ти контролюєш кожен його крок.

В скляних сірих очах Зенона спалахнув малопомітний переляк та незрозуміла схвильованість. Його обличчя раптово закам’яніло, а ноги знервовано почали соватися з місця на місце. Всередині Зенон відчував повне зніяковіння, здавалося, на якусь мить він повністю втратив над собою контроль, всі його почуття перемішалися у нерозривний потік бурхливої енергії.

– Я просто не хочу, що він повторив долю Біона. Він розповів тобі про брата, чи не так? Наш легковірний Джеліос не зміг від тебе щось приховати. – аж занадто крижаний голос вирвався з його горла і змусив її відсахнутися убік.

– А ти, здається, щось приховуєш? – вона прискіпливо вдивлялася у його заціпеніле та відчужене обличчя, що явно не бажало чогось викривати. Якась давня таємниця крутилася навколо Зенона, або ж була частиною його самого. Спантеличена Ніка глибоко втягнула повітря, відчуваючи як воно накопичується у легенях, а потім повільно підіймається до горла і спробувала привести до ладу свої заплутані думки. Їй здавалося, що він був зовсім іншою людиною. Його справжня особистість була огорнена непроникною маскою, або ж густою сірою хмарою, крізь яку не просочиться жодна свідомість. Зенон наводив на людей оманливі враження, таким чином приховуючи своє істинне обличчя. Але вона ніколи не дасть одурити себе, і зробить усе аби дізнатися правду сьогодні чи у майбутньому. Ніка зірве з нього цю вдавану личину.

– Бачу з уявою в тебе все гаразд. – він зовсім не дивився їй у вічі. І це була перша ознака його завзятої брехні. Низький гортанний голос був трохи роздратований та занадто тихий, навіть трохи шиплячий – друга ознака. І найголовніше він гарячково стис руки в кулаки, на яких навіть вени розширилися, що вказувало на його внутрішню боротьбу. Очевидно Зенон відчував, що вона була занадто близько до істини. Тому намагався контролювати свої бурхливі почуття, що могли повністю його викрити. – Повір мені, Джеліос дійсно не хоче щоб з тобою щось трапилося. Тому будь хоч трохи обачною. І не розгулюй по дахам серед білого дня. А ще краще більше не з’являйся у Пеліоні. – тепер низький голос став спокійним та монотонним. Прикладені зусилля не виявилися марними: Зенон Рейнол зміг здолати свою злість. Його побіліле обличчя не виражало жодної емоції, навіть очі наповнилися безкінечною порожнечею, що почала наганяти на Ніку безперервне сум’яття.

Вона заперечно хитнула головою, і звела погляд собі на руки, що заплуталися у багряному светрі.

– Але я не можу контролювати перехід!

– Знаю. Тому просто не шукай проблем на свою нерозважливу голову. Це може скінчитися невтішно. Особливо для Джела. Я так прагну захистити його від тебе, але не все так легко… – крізь зуби процідив він, примруживши на мить попелисті очі.

– Яка тепер різниця? Мене ж немає у його майбутніх планах, пам’ятаєш? Не думала, що Джеліос такий лицемір. – Ніка нахмурила брови і невдоволено скривилася. Вона мусила змиритися з цим і жити далі. Але через повну розгубленість, їй було важко щось остаточно вирішити.

Зенон безнадійно зітхнув, схиливши біляву голову собі на міцне плече.

– Згодом ти все зрозумієш.

– Мені і так ясно. Він сполохався тих безумних науковців і луснув, як мильна бульбашка. Одним словом – злиняв собі у безпечне місце. – раптом Ніка відчула різке запаморочення в голові та приємне тепло в долонях. Вона швиденько нахилилася та заплющила очі.

– З тобою все гаразд? – його стишений голос прозвучав доволі стривожено.

– Так. – апатично прошепотіла вона. – Коли знову побачиш Кіферона, не забудь переказати йому, що я дуже розчарувалася… хоча ні про що не шкодую. І ще одне: хай щастить йому у цьому виборі та й в цих безглуздих іграх у схованки. Можливо, колись я довідаюся твою таємницю, Зеноне Рейнол… Бувай!