Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > ІНДАСТРІЗ

• А ми здається вже зустрічались, чи не так? Якщо не помиляюсь, у вас тоді була дуже войовнича швабра?

• А ви мене й впізнали?

• А чого ж ні? Вигляд дещо змінився, та в цілому… Зрештою, я здивувався, коли вас побачив вперше. Як я вже казав, чужі тут не ходять. А потім почув про хлопця, який потрапив тут у халепу... Ні, вас таки дійсно хтось оберігає.

Піп занурився в думки. Здавалось, він подумки намагається щось прорахувати. Я ж відчув приємне розслаблення, яке теплом огортало все тіло і більше не хотів ні про що його розпитувати. Сьорбаючи гарячий напій я ніби поринав у власну нірвану, в якій і стілець, на якому я сидів, видавався зручним кріслом, і підвал, де я знаходився з майже незнайомою людиною, - був самим затишним куточком, про який можна лише мріяти.

Несподівано всі тривоги зникли, а проблеми відійшли на другий план. Навіть світло в приміщенні здалось більш яскравим, а предмети навколо відкидали невловимі відблиски. Коли я зупиняв погляд на чомусь конкретному, все інше поринало в пелену. Мене почало заколисувати відчуття спокою. Це була неймовірна полегкість і душі і тіла, яке постійно посилювалось. Враховуючи інтенсивність настання цього стану в мене майнула думка, що піп умисно додав мені у питво якусь наркотичну речовину. Та це мене зовсім не бентежило. Врешті я таки підвів голову, щоб поглянути чим він зайнятий (дивно, але я навіть не помітив, що моя голова якийсь час впиралась підборіддям у груди) і побачив, що він уважно дивиться на мене. Картинка була нечітка, а голова виявилась заважкою, щоб її тримати навіть кілька секунд. В наступну мить я встиг побачити як долівка різко піднялась у вертикальне положення і з розмаху вдарила мене в ліву частину лоба.

Болю я вже не відчув.

23

Спочатку був гул. Він ніби накочував хвилями, як тривожний звуковий фон у сцені фільму «Термінатор-2», де головні герої тікають з психлікарні безнадійно випускаючи кулі в героя Роберта Патрика. Щоправда замість тривоги я відчував повне знесилення.

Таким же нечітким і уривчастим було «зображення». Фактично я нічого не бачив; все навколо було сірим і невиразним.

Мені вчувались голоси, що перешіптувались десь поруч, та я нікого не міг бачити і не міг розібрати, про що говорять. Аж ось за рогом я побачив три дівочі постаті, які підбивали одна-одну підійти ближче до мене, щоб уважніше мене роздивитись, і разом з тим соромились наближатися. Спочатку мені здалось, що в них немає облич, бо там, де вони мали бути, все було таким же сірим і невиразним. Та напруживши зір, я побачив, що дівчата мають темний колір шкіри.

• Я лише погляну ближче, - почулося мені здаля.

Одна з постатей відокремилась і підійшла до мене впритул. Аж тепер, коли вона височіла наді мною, я зрозумів, що лежу в горизонтальному положенні. Дівчина нагнулась і почала щось шептати мені на вухо. Я відчував її гаряче дихання, але нічого не міг зрозуміти. Мабуть теж усвідомивши марність своїх дій вона лизнула мені вухо. Це було і дивно і, водночас, наближало усвідомлення якоїсь розв’язки, яка ще мить і…

24

Я розплющив очі і побачив перед собою вологий собачий ніс. Мої брудні кросівки стояли на підлозі, а сам я, скрутившись калачиком, лежав під брудною ковдрою на єдиному лежаку в тому самому приміщенні, де зовсім недавно їв кашу. В голові таки дійсно гуло, але ніяких дівчат поруч я не побачив.

Попередня
-= 110 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!