Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Інферно

— Так, знаю.

— Розкажіть мені про її вимогу.

Ленґдон розповів, і Сінскі замовкла, обмірковуючи пропозицію.

— Гадаю, що це буде доречним і правильним кроком, — додав Ленґдон. — Тим більше, що ви нічого не втрачаєте.

— Якщо все, що ви сказали мені, правда, то даю своє слово, — сказала Сінскі, посунувши йому телефон. — Дзвоніть, будь ласка.

На превеликий подив Сінскі, Ленґдон телефон проігнорував. Натомість він підвівся й рушив до дверей, сказавши, що повернеться за хвилину. Ошелешена Сінскі вийшла в коридор і побачила, як професор перетнув приймальню консульства, поштовхом відчинив скляні двері і вийшов до ліфтового фойє. На мить їй здалося, що він зібрався вийти геть із будинку, але Ленґдон, замість викликати ліфт, прослизнув до жіночого туалету.

Через кілька секунд він вийшов звідти разом із жінкою, якій на вигляд було тридцять із невеликим гаком. Сінскі не відразу усвідомила, що перед нею Сієнна Брукс. Гарненька білявка з «кінським хвостом», яку вона бачила колись раніше, зазнала цілковитої трансформації: жінка була абсолютно лиса, немов її голову щойно поголили.

— Сієнна та Ленґдон увійшли до офісу й сіли напроти стола.

— Вибачте мені, — швидко сказала Сієнна. — Знаю, ми маємо багато про що поговорити, але спершу дозвольте сказати те, що мені справді треба сказати.

Сінскі відчула в голосі Сієнни нотку смутку.

— Звісно.

— Пані, — почала вона слабким тремтячим голосом. — Ви директорка Всесвітньої організації охорони здоров’я. Ви краще за будь-кого знаєте, що наш вид на межі занепаду… ми — популяція, яка вийшла з-під контролю. Упродовж багатьох років Бертран Цобріст намагався встановити контакт із впливовими людьми на кшталт вас, щоб обговорити неминучу кризу. Він відвідав величезну кількість організацій, які, на його переконання, мали змогу вплинути на ситуацію й змінити її: Інститут глобального моніторингу, Римський клуб, Раду з іноземних стосунків — але так і не знайшов там нікого, хто насмілився б розпочати серйозне обговорення реального розв’язання цієї проблеми. Усі ви у відповідь розказували йому про плани поліпшення просвіти населення стосовно контрацепції, про податкові пільги для малодітних сімей… і навіть ділилися планами колонізації Місяця! Тому недивно, що Бертран насамкінець з’їхав із глузду.

Сінскі витріщалася на неї широко розкритими очима, ніяк не реагуючи й нічого не кажучи. Сієнна глибоко вдихнула.

Докторе Сінскі, Бертран зустрічався з вами особисто. Він благав вас усвідомити те, що ми, людство, перебуваємо на межі… благав вас розпочати хоч якийсь діалог. А ви, замість вислухати, обізвали його божевільним, занесли до списку розшукуваних осіб і загнали в підпілля. — Голос Сієнни забринів від емоцій, що переповнювали її. — Бертран загинув сам-один тому, що такі, як ви, не захотіли розкрити свій зашорений розум хоча б для того, щоб визнати: катастрофічне становище, у якому ми опинилися, можливо, і справді потребує… непопулярних кроків для виходу з нього. Бертран просто казав правду… і за це зазнав бойкоту. — Сієнна витерла очі та глянула на Сінскі. — Повірте мені, я знаю, що таке почуватися цілковито самотньою… а найгірша самотність у світі — це ізоляція, у яку ти потрапляєш, коли тебе не розуміють. І така ізоляція здатна призвести до того, що людина вже не сприймає реальність адекватно.

Сієнна замовкла, і запала напружена тиша.

— Це все, що я хотіла сказати, — прошепотіла Сієнна.

Сінскі довго дивилася на неї, не кажучи ні слова, а потім

сіла.

— Пані Брукс, — сказала вона якомога спокійнішим тоном. — Ви маєте рацію. Може, я й справді раніше не хотіла слухати… — Вона стиснула на столі свої долоні й глянула Сієнні у вічі. — Але тепер я готова слухати.


Розділ 102


Годинник у фойє швейцарського консульства вже давно пробив першу ночі.

Планшет на столі директорки ВООЗ став схожим на килимок, зшитий із клаптиків рукописного тексту, знаків запитання й діаграм. Елізабет Сінскі вже протягом п’яти хвилин нічого не казала й нічого не робила. Вона стояла біля вікна, вдивляючись у нічну темряву.

Позаду чекали Ленґдон і Сієнна. Вони сиділи мовчки, допиваючи каву по-турецьки, і кімната повнилася ароматом мелених кавових бобів і запахом фісташок.

Єдиним звуком було дзижчання флуоресцентного світильника на стелі.

Слухаючи, як гупає її серце, Сієнна намагалася вгадати, про що думає директорка ВООЗ тепер, коли дізналася всю жорстоку правду. «Вірус, створений Бертраном, — це чума, яка призводить до стерильності. Третина населення світу стане безплідною».

Попередня
-= 203 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар