Слава ЗСУ!

Вже так давно їх усіх знесли… І наскільки я знаю, більшість досить радикальними методами…

Лану довелося довго чекати, біля її дому, бо довго збиралася. Мда… (А потім, вона ще сказала, що Рiйандра не буде, бо він ще не приїхав від бабуся, з Ялти, як обіцяв. Зхотiв лишитися ще на трохи часу. Звісно. Що робити тут, у постіндустріальному сірому запиленому мiстi?

Риторичне запитання. Та це ще не кiнець, - вірив я.

Чекаючи на Лану, я розмальовував маркером руки Дженні. Вийшли гарні квіти та візерунки.

Потім, коли вона вийшла, ми побрели по місту, сміючись, жартуючи і розмовляючи про усілякі дрібниці й дурниці, та і про місто теж… Місто було дійсно невеличке, у цьому я наочно переконався, хоча чимось мені сподобалося, можливо тим, що тут людей було менше. Та і ніхто не наважувався сказати щось на незнайомця. Чимось тут люди булі інщі, а от чим, я щось не міг зрозуміти. Напевно, - вони були дещо простіші. Навіть не напевно, а дійсно, набагато простіші, ніж ті, що жили у нас, і це був великий плюс. Більшість з них лиш тільки-тільки приїхали сюди.

Купили собі холодних напоїв, та безалкогольних.

Гуляли по місту. Потім Лана розповіла, що в них є озеро. Зговорилися піти туди. Не взявши нічого, ні простирадла, і взагалі, купивши лише пляшку води, - пішли. Вулицями петляючи вийшли за місто, через тропи йшли в очереті. Джинні постійно боялася, що хтось виплигне з очерету. Взагалі-то за містом два невеличких озера. Але одно було вщент забити людьми і ми пішли на більше. Берега були усі в очереті і тому, люди кучкувалися на невеличких пляжах, захованих під глиняними кручами. Над ними тихо шепотіло листя дерев. Місцеві купалися у каламутній білій воді, із замуленим дном. Краєвид був дійсно гарним, насправді українським.

Я із Дженні помінявся футболкою, а вона дала менi поносити свою рубашку у клітинку. Ми зробили кілька фото на старий цифровий фотик. Дженні сфоткала мене у очереті. В мене лишилося фото…

Згодом, виникла історія з цим фото, досить таки неприємна, у якій я так і не розібрався, тим не менш, це було. Хтось зламав мою сторінку у соціальній мережі і завантажив це фото головною світлиною, тільки там була досить велика відмінність. Досить… Навіть скажу, дві великі відмінності, які виперали з-під рубашки! Хтось досить професійно переробив моє фото, щоб перетворити мене на жінку… От паскуди, хоча, може це були Дженні із Ланою, я ніби лишав свій пароль Лані. Хоча досі не можу повірити в те, що вона могла так зі мною поступити. Я ж бо перед тим, як мене сфотографувала Дженні, робив знімки, досить еротичного характеру ЛаниVSДженні, на яких вони лизалися. Хлопець Лани про це певно досі не знає. Кляті дві бішки, невже це вони підставили мене, перетворивши мене на дівчину з цицьками і виставивши таке фото на загальний подив усім…

Не розумію цих дівчат.

І, не хочеться вірити у погане.

До усіх ми не хотіли йти і тому пішли шукати де немає народу. На дурну свою голову ж, звісно. Потім ми про це дуже шкодували. Бо ми заблукали на кручах і довелося обходити усе озеро! Ми навіть наштовхнулися на парочку, що займалася епічним сексом в очереті. І хто знає скільки часу ми витратили на те, щоб обійти усе озеро до закинутої дороги і розбитого заводу, за нею…