Слава ЗСУ!

Негучна луна проходила по довгому світлому коридору ,ледве випереджаючі кроки що її створюють. Високий чоловік неспішно зайшов у невелике приміщення матово-білого кольору. Ставши по центру він озирнувся навкруги і за кілька секунд стіни набули теплого зеленого кольору. Насиченість кольору змінюється у неширокому діапазоні : він стає то більш інтенсивним, то світлішає, ненадовго затримуючись у крайніх точках зміни свого спектру. Новак Орі деякий час вдивляється у коливання кольору так, ніби побачене не зовсім виправдало його очікування, але розчарування не було достатнім аби бодай як вплинути на вираз ледь помітної посмішки на його спокійному обличчі. Він вже давно думав пройти плановий нейронний лейаут, з останнього минуло вже більше 5 років. Ніяких подій, що могли особливо вплинути на його емоційну сферу він не відмічав, але візуалізатор явно вже не так чітко вловлював його настрій. Хоча може з часом Новак просто став більш вибагливий, що до критеріїв , які визначали його внутрішній комфорт. В будь-якому разі, зараз йому не хотілося вести свої думки в цьому напрямі. Приємні коливання кольору, все ж таки, в достатній мірі налаштовували його на робочий лад, він повільно опустився і завис в повітрі підтримуваний щойно сгенерованим магнітним полем. Легкий рух правої руки і в його полі зору з’явилася череда сфер. Різних за розміром, кольором та правильністю форми. Оцінивши свою сьогоднішню продуктивність рівнем «вище середнього» він такими ж неквапливими, проте достатньо амплітудними, рухами виділив декілька фігур, що були забарвлені найбільш інтенсивно. Наблизивши їх до себе, Новак став всіляко конформувати їх завченими жестами рук та пальців. Деякі були відточені до автоматизму, деяким передувала довга пауза, під час якої математик замислювався,це було помітно по легкій зміні кута нахилу його брів. Фігури перед ним без затримки реагували, розпадаючись на частини та знову об’єднуючись. Іноді доводилося повертатися назад, для того щоб виправити помилки, які усвідомлювалися вже через декілька кроків після здійснення. Сфери розплющувались у площини ,на їх поверхні утворювалися заплутані ланцюжки яскравого та інтенсивного кольору. Під час розплутування таких ланцюжків Новак ледь-ледь рухав лише кінчиками пальців, часто повертаючись до попередньої позиції. А коли наближався до завершення складного етапу своєї роботи , то, закриваючи очі, практично навмання вимахував завчені рухи, що майже не потребували якоїсь свідомої корекції. В такі моменти іноді починала звучати симфонічна музика. Поодинокі звуки спершу ледь торкалися свідомості, потім їх динаміка збільшувалась разом з ускладненням музичної фрази. Під час кульмінації твору, що його виконував невидимий оркестр, Новак рухав майже всією верхньою частиною свого тіла і здавалося ,що він намагається таким чином злетіти. Зі сторони, могло б скластися враження, що людина, яку описано, перебуває в стані сильного афекту. Проте, Новак відчував лише глибокий та приємний спокій. Коливання настрою, звичайно мали місце і співпадали своїми екстремумами з інтенсивністю його жестів та гучністю музики, але були зовсім незначними і аж ніяк не виснажували математика.

Все, що відбувалося в цей момент у невеликій кімнатці, стіни якої пульсували відтінками зеленого кольору, було лише вирішенням математичних рівнянь. А молодий чоловік з тонкими рисами обличчя та доволі тендітною статурою був, математиком середньої ланки сектору небіологічних взаємодій. Описаний процес міг мати і зовсім інший зовнішній вигляд. У сусідній кімнаті можна було побачити когось, хто трансформував візуальні образи, відмінні від тих з якими працював Новак, або взагалі обходився без них і сидів в повній тиші з заплющеними очима, виконуючі точно такі самі маніпуляції. Все що мало практичний зміст, по суті, відбувалося лише в голові того, хто заходив в кімнату. Сама кімната являла собою систему програм , основним завданням яких була пряма взаємодія з мозком математика:надсилання рівнянь та отримання готових рішень, з подальшою передачею по етапах розв’язання . І музика і візуальні зображення були лише засобом для створення комфорту на робочому місці, які кожен вибирав на свій смак, точніше програма вибирала що кому більше до смаку і робила це з достатньо великою точністю. Потрібно було лише періодично проходити контрольний лейаут для більш точної синхронізації та поправки на вік та пережиті події, які так чи інакше впливали на модель світосприйняття. Процедура доволі тривала і коштовна, причому тривалість та коштовність зростали пропорційно точності налаштування, а кожна наступна ,закономірно, мала бути більш точною. Тож зрозуміло, чому Новак не квапився покращувати рівень синзронізації, доки не відчував вагомого дискомфорту. Коли череда запланованих на сьогодні перетворень наближалася до свого завершення одна із кольорових куль перед ним, незалежно від його дій, почала змінювати свою форму. У неї виросла пара рук та ніг ,прорізались очі. Почав відростати пухнастий хвіст, довжина якого вдвічі перевищувала висоту самої кулі,яка, власне, кулю вже не нагадувала. Слідом за цим пролунав звучний голос, який Новак вже був готовий почути.