Слава ЗСУ!

Якщо не потрапляла у воду, тоді чому мокре волосся?

І чому Іванна застогнала від болю, який доносився з її інтимної частини поміж її ніг?

- Що трапилося? - Захвилювався Назар.

- В мене в паху болить, ніби мене згвалтували... - Відповіла Іванна.

Назар обійняв Іванну та пожалів її.

Як би там не було, озеро вже було повністю покрите льодом, ніяких дивних зображень на його поверхні вже не було, а зі самого озера ніякі русалки не з'являлися, щоб забрати Іванну на самісіньке дно.

- Ай-а-ай! В мене живіт болить! Він ніби розширюється! - Від болю закричала Іванна.

Назар швидко розтебнув блискавку на зимовій куртці дівчини та, побачивши, що їх живіт збільшується, розтегнув ще й її джинси на ній.

Живіт Іванни дуже швидко виріс. Наче вона була на дев'ятому місяці вагітності.

- М-м-м! Боляче... - Простогнала дівчина. - В мене пульсує. Знизу живота спазми. А-а-а-аааа-а! Щось розриває зсередини.

Назар швидко зняв з Іванни джинси та білизну та побачив поміж її ніг голову, яка просувалася із середини на зовні. Це були пологи.

- Ти народжуєш, Іванно. - Сказав він. - То був не сон. Тебе дійсно згвалтували.

- Навіщо вони це зробили? - Спитала Іванна. - Навіщо воно мене згвалтувало?

- Зараз це не важливо. Тужся, щоб народити та не померти. Народити будь що, що зараз в тобі, бо, якщо ти зараз не народиш, ти помреш. - Пояснив Назар. - Я тобі допоможу.

Іванна що сили тужилася, поки не народила маленького гарного хлопчика, за яким тягнувся великий шлейф повітряно-водяної субстанції.

Назар відрізав пуповину ножом, який взяв зі своєї заздалегідь підготовленої сумки, та передав новонародженого в обійми Іванни.

- Це твій син. Не важливо, від кого він. Але це - твоя дитина.

Іванна обійняла дитину, завертаючись разом з нею в свою зимову куртку, щоб дитина не змерзла.

- Це - майбутній купол, який тобі знадобиться. - Прокоментував побачене Пухнастик, який після довгої відсутності несподівано з'явився перед ними.

Хлопчик почав дуже швидко рости, поки не перетворився на гарного дорослого голого красеня, якого вже давно Іванна відпустила зі своїх рук, як тільки вони перестали разом уміщуватися під її верхнім одягом через швидке постійне зростання хлопця.

Як тільки щойно з'явившийся в цьому світі хлопець виріс до високого красеня, він перетворився на вітер, але такий, який можна було побачити, як густу масу повітря, та здійнявся в небо, навіть не попрощавшись зі своєю матір'ю.

- Діти бувають невдячними, але настільки, щоб не попрощатися... - Висловив в полуголос свої думки Назар.

- Він повернеться, коли це буде на часі. Коли буде потрібен. - Пояснило кошеня.

- В мене живіт швидко скорочується, повертаючись до моїх колишніх розмірів. Наче і не народжувала. - Проаналізувала своє тіло Іванна.

- Дива... - Проговорив шепітом Назар. - Було б казково, якщо б вони тебе не чіпали. Я навіть не можу за тебе помститися. Не можу набити морду тій... тому... тій субстанції плоті з довгим волоссям та хвостом, яке тебе принизило... Та зробило тобі дитину.