Слава ЗСУ!

- Давай забудемо про це. - Попросила Іванна.

- Я таке забути не зможу, але я не буду нагадувати про це. - Пообіцяв Назар. - Що в нам далі по програмі?

- Це треба спитати у Пузнастика. Він керує цим банкетом, на якому можна втратити розум від сп'яніння, але від сп'яніння містикою та незрозумілою нереальністю. Чи то реальність, яка нам недосяжна? - Задалася питанням дівчина. - Через що мені треба пройти, щоб дізнатися, як я можу змінити своє та наше майбутнє?

- Сподіваюсь, твої випробування будуть легкими та поважаючими твою гідність. - Понадіявся хлопець. - Я не хочу більше бачити, як тебе кривдять, а я не можу нічого зробити, щоб тебе захистити. Вибав мені.

- Дивись, сонце майже встало. - Показала Іванна в сторону, де в небі піднімався вогняний шар нашої рідної, найближчої до нас, зірки.

- Зараз ж повинно щось трапитись. - Попередив Пухнастик.

Іванна почала зеленіти. Вона всеочила на ноги та оглянула себе зі всіх сторін.

Назар здивовано дивився на неї.

Потім діачина почала вростати в грунт крізь білий сніг.

Назар намагався витягти її вже з'єднані з земною поверхнею ноги, але нічого не міг змінити.

- Відійди від неї! - Скомандував Пухнастик. - Не заважай перетворенню!

- На що перетворенню? - Спитав Назар.

- На дерево. - Відповіло кошеня.

Іванна намагалася щось сказати, але вже дерев'яніла на очах і не могла вимовити ні слова. 

Її губи застигли, зафіксувалися в спробі вимовити щось, мабуть на складі "до", стали дерев'яними.

Може Іванна хотіла сказати "допоможіть", але рот вже не слухався своєї хазяйки.

Очі дівчини стали зеленими.

Її волосся стало зеленим.

В самому волосі, в локонах, які розпустилися, з'явилися гілки, які зацвіли.

Зацвіли білими квітами яблуні... Не зважаючи на те, що навкруги сніг, бо лютий на календарі.

Гілки миттєво виросли. Вони затягнулись по сторонах. Затверділи, перетворюючись в якусь жорстку конструкцію.

Іванна стала деревом, вона повністю вросла в грунт своїми ногами та своїм волоссям-гілками.

Дівчина почала живитися з землі (було видно, як з самої землі проходять електричні розряди до її ніг та до її довгих гілок замість волосся, які були чимось на кшталт надповерхневої корневої системи, які теж були абсолютно повністю всі з'єднані з поверхневим грунтом.

Електричні розряди проходили по тілу Іванни, з'єднуючись в сонячному сплетінні.

Дівчина підживлювалася енергією землі.

Потім з грудей Іванни пішов потужний потік світлової енергії, який розходився потужними хвилями в усі напрямки навкруги, як хвилі на воді від кинутого каменю.

Назара та Пухнастика від першої ж хвилі збило з ніг. Пухнастика, звісно, зразу з чотирьох лап.

Дівчина запалала зеленим полум'ям, від якого на неї згорів весь її одяг, але не обпалювало її саму.

Назар, у якого через спину була сумка зі заздалегідь підготовленими речами (по розпорядженню Пухнастика), підбіг до Іванни, накинув їй на плечі прапор України, який теж не запалав, як не запалало від зеленого полум'я задер'яніле жіноче тіло та її довге задерев'яніле подовжене водосся, та на її шию одягнув, пристебнувши ззаду, ланцюжок з кулоном у вигляді українського тризуба.