Слава ЗСУ!

Дівчина пішла за котом, сильніше заглибжуючись в цю схвильовану погоду.

Цим далі просувалася дівчина, також ідучи по поверхні води, не провалюючись у неї, наближуючись до епіцентру негоди, тим помітніше змінювався її одяг.

Іванна вже не була в зимовій курці - її груди, талію та сідниці сильно обтягувала чорна вузька сукня, плечі та спина були вільні від тканини, а поміж ніг та навкруги них літали довгими зміями тонкі частини подолу сукні з багатьма вирізами вище стегон.

Дівчина наближалася до кота та стежила за кожним його рухом.

В цю мить Пухнастик вже зупинився та щось робив своїми передніми лапами. За ним на чорному просторі непогоди почало проявлятися дуже гарного ідеального синього кольору око.

Буря, дощ, вітер.

І...

Величезне око. На його фоні Пухнастик та Іванна здавалися лише маленькими плямами з крапок та рисок.

З цього ока зі зіниці виходило потужне світло, яке засліплювало та вабило.

- Пішли на це світло в саму зіницю ока. - Запропонував Пухнастик.

- Це необхідно зробити? - Спитала Іванна.

- Так. - Відповіло кошеня.

- Сюди... Сюди... Сюди... - Почувся всюди голос. - Сюди... Сюди...

Пухнастик та Іванна пішли в напрямку цього світла, входячи в нього...

Як тільки вони потрапили в крайній промінь світла, то й зразу піднялися в повітрі у самий центр всього світла.

І Пухнастика з Іванною почало затягувати в цю зіницю цього величезного ока.

Пройшовши через зіницю, вони опинилися в повній темряві, де не було ні світла, ні звуків. 

Іванна навіть нічого не відчувала.

Поки хтось до неї не доторкнувся. Чи щось...

Ні. Це було на дотик щось пухнасте, м'яке. 

Дійсно, це ж Пухнастик, якого дівчина не бачить та не чує. А тільки відчуває.

Вона схопилася за те, чим до неї доторкнулися, здається, це саме лапа, - і вони разом з Пухнастиком вислизнули чи виштовхнулися на чистий білий простір, де були лише вони двоє та цей білий простір.

А потім все швидко змінилося - Пухнастик з Іванною повернулися на те ж саме місце, де вони потрапили в промені з самої зіниці величезного ока.

Тільки буря вже вщухала.

Раптом зі зіниці здоровенного ока викинуло щось величезне, яке впало майже перед Іванною та Пухнастиком.

Коли цей великий згорток плоті розпрямився, то дівчина з котом побачили чорного гігантського дракона з такими ж габаритними крилами.

Іванна сильно злякалася та почала бігти від нього.

Дракон відкрив свою пащу та вже наклонився в сторону дівчини, яка через свої розміри не могла далеко втекти від нього.

Але йому в око блимнув відбитий промінчик з тризуба на ланцюжку на шиї Іванни.

Дракон зупинився.

Дівчина теж, розуміючи, що нікуди від дракона їй не втекти.

Змирилася зі своєю долею.