Слава ЗСУ!

- Що ти від мене хочешь? -

- Спочатку заспокоїти тебе, а потім допомогти змінити обставини. - Відповів хлопець.

- Я нічого не хочу. І мені нічого не потрібно. Я хочу вмерти.

- Померти встигнеш ще.

Хлопець почав цілувати Іванну. Намагаючись її роздягати. Але, коли він почав розтебнувати жіночу сорочку, його з жіночих грудей вдарило потужною волною, що а відкинуло в інший кінець кімнати, а разом зі хвилею удару з татуіровки між грудьми Іванна вилетів дракон, але достатньо мініатюрних розмірів, щоб розміщуватися в стандартній кімнаті.

- Ти що робиш?! - З гнівом запитав Мар'ян. - Треба починати робити справу, заради якої ти тут, а не спокушати дівчину.

- Яку справу? - Без цікавості спитала Іванна.

- Захистити Україну. Ви ж заради цього мене визвали з порталу? - Промовив дракон Мар'ян.

- Я вже нічого не хочу. Хоча ні... Я хочу лише одного: вмерти. Але вмирати страшно... - Прошептала дівчина.

- Тіло ще не знайшли. Може він ще живий. - Припустив хлопець.

- Ти ж знаєш, що це не так. - Сказав Мар'ян. - Ти ж знаєш, що він мертвий.

Іванна від цих слів знов почала ридати.

- І що? Завжди говорити правду - це добре? - Гнівно запитав хлопець, дивлячись на дракона з докором.

- А навіщо давати нездійсненні надії? Щоб обламати? В цьому випадку в кінці кінців правда буде набагато жорстокіше. - Відповів Мар'ян.

- Як там не було, треба допопогти країні. Ти ж пам'ятаєш, то ти народила вітер? Треба його покликати, щоб захистити весь народ, створивши купол, щоб не долітали більше сюди російські ракети. - Пояснив Пухнастик, який вже прийняв облік кота.

- Що мені треба робити? Що я повинна зробити? Що я можу? - Запитала Іванна. - Я все виконаю. Я не дозволю більше кривдити нікого в нашій країні.

9

Іванна вийшла в чисте поле, подалі від викопаних трьох ліній оборони, щоб не було зайвих питань у воєнних, та підняла руки в небо, як їй до цього пояснив Пухнастик.

В мить дівчину огорнув зелений туман, закриваючи її від сторонніх очей, одяг кудись зник, вона вже стояла босоніж на холодній землі, бо на календарі було лише першого березня - бо настав перший день весни.

Ноги Іванни вросли в холодний грунт, а по ногах з самого низу почали повзти зелені гілки, які несподівано виросли зі ще сплячої землі.

Коли гілки досягли талії, на ній з ціх гілок витягнулися униз пелюстки великої рожевої троянди.

Тепер здавалося, ніби Іванна одягла на себе велику рожеву троянду пелюстками, які дивилися униз.

Повзучі гілки продовжували просуватися на верх, огортаючи жіноче тіло, поки не закрутилися, тримаючи в своїх зелених гіллястих обіймах дівчину. 

На грудях Іванни з цих гілок виросли маленькі троянди, закриваючи собою такі ніжні пишні форми.

Отже, Іванна стояла з високо піднятися руками вгору та шептала заклинання.

- Вітру, сину, прийди до мене та захисти наше небо від ворожих сил. Обійми українське небо над українськими просторами, зроби міцний купол та не дай ворогам нас нищити.