Слава ЗСУ!

Над Іванною та Пухнастиком закружляв вихор, а потім він рознісся в різні сторони.

По всьому небу пронеслись зелені горизонтальні блискавки, які розходились над місцем, де стояла Іванна, з її піднятих вверх долоней з самих кінчиків пальців.

Все небо над країною стало з відтінком зеленого, в ньому проносилися зелені блискавки.

Але люди цього не помітили, бо це швидко зникло.

А дівчина знову опинилася в своєму теплому одязі (трояндовий наряд миттєво зник, замінюючись за звичайне людське вбрання).

- Що таке? - Здивувалася Іванна. - Невже не вийшло.

- Виходить, що так. - Відповів Пухнастик.

- Назар мертвий, його вже не повернути, а тут ще і країну захистити не вдалося. - Зі сумом та біллю в голосі відчайдушно промовила дівчина.

- Можна спробувати ще дещо. - Почулося з грудей Іванни, де було татуювання у вигляді дракона.

- Що, Мар'ян? - Запитала Іванна.

- Ми можемо спробувати прилетіти в Кремль та вбити його. - Відповіло татуювання.

- Спробувати. - Повторила дівчина. - Лише спробувати. Як і в перший невдалий раз.

Дракон відділився скрізь одяг від Іванни та з'явився в своєму образі перед дівчиною та її котом.

Щоб заховатися від сторонніх очей, він підняв у повітря пелену сморіду, який закружляв навколо них самих.

Мар'ян подивився в сторону - і перед його поглядом з'явився портал у вигляді того самого величезного ока.

- Сідайте на мене. - Запропонував дракон.

Іванна та Пухнастик сіли на свого дракона та... 

Мар'ян полетів у створений ним портал і...

Вони опинилися в тому самому порталі, але вже над Хортицею...

Отже...

Іванна в вишиванці-сукні з довгими вирізами на ногах майже до талії сиділа верхи на драконі, тримаючи огняний меч в правій руці, а лівою - обіймаючи шию дракона. За спину Іванни тримався її чорно-коричневий кіт Пухнастик. Довге каштанове розпущене шикарне волосся Іванни гралося з вітром, іноді закриваючи коричневими м’якими хвилями Пухнастика. Вся ця конструкція з трьох тіл була окутана яскравим шаром вогняної енергії, яка не опікала, а лише захищала своїх мандрівників.

Вони намагалися пролетіти крізь енергетичний тунель синього кольору, всередині якого опинилися, але їх тягнуло в хмари. Над собою вони бачили вирву, яка їх затягувала. Але усі зусилля не давали результату, крім того, що вони залишалися на своєму місці, немов зупинилися в просторі над поверхнею землі.

Ця вся жива скульптура застигла в енергетичному струмені магічного поля, яке утворилося над озером в крайній південній частині острова Хортиця.

Мар'ян зібрав усі свої сили та подолав перешкоду - і вирвався з цього магічного поля і влетів ще в один портал, через який вони пройшли, опинившись біля Кремля.

Стрімко летівши, наближаючись до цього осередка зла, наближуючись до задзеркалля всього світу, пришвидшуючись, бо терпець уже урвався, ця трійка не могла дочекатися тієї митті, коли вони зупинять агресора однією дією, одним рухом.

І ось воно. Вони вже близько, достатньо близько...