Слава ЗСУ!

Дракон вже збільшується в своїх розмірах, відкриває пащу, щоб спалити всі ці стіни, а потім дати Іванні проткнути цю мерзенну людину, якщо вона переживе полум'я.

Але...

Вони врізаються в невидиму стіну та сильно б'ються від неї, падаючи в якусь прірву.

Опиняючись знов в повній темряві, а перед ними все те й же блакитне око, але воно вже не лише портал.

Воно до них говорить.

- Ви не маєте права змінювати майбутнє. Не ви закінчите все це. Український народ сам впорається за допомогою друзів, які підтримують та поставляють зброю. Україна сама переможе з підтримкою партнерів. Цивілізований світ розпустить весь цей морок, поборить все це дикунство. Не втручайтеся. А ви, Пухнастику та Мар'яне, повинні були знати, що втручатися не можна. Гаразд. ППухнастик був дитиною, коли затіяв всю цю справу. Йому ця неслухнянність пробачається. Але тобі, Мар'яне, повинно бути соромно. Ця провина залишається за тобою. Тебе вигнано: лети туди, звідки ти прилетів. Повертайся до свого Темного Царства.

10

Іванна несподівано опинилася в темряві.

Вона лише відчувала на собі подих дракона, якого не бачила, але тільки чула.

- Ти тут, в моєму темному світі, який називається Темне Царство, бо в мене є пропозиція до тебе. Я тебе забрав до себе, куди мене прогнали, бо хочу заключити з тобою угоду. Я повертаю Назара до життя, а ти стаєш моєю. - Запропонував Мар'ян. - Назавжди.

- Ти можеш його воскресити? - Здивувалась Іванна.

- Як бачиш, майбутнє я не можу змінити. Чи можу, але мені це не дозволяють чи не дозволять. Але я можу повернути твого коханого до життя. На що ти готова заради нього? Віддаси себе мені? - Запитав дракон.

- Але я хотіла бути з коханою людиною. Я хочу жити з Назаром та любити його кожного дня, кохати та відчувати його поруч. - Пояснила дівчина.

- Такому не бути: чи Назар живий - ти тоді моя, чи він мертвий - і я повертаю тебе до твого звичного життя. - Дав зрозуміти Мар'ян.

- Так. Я згодна. - Погодилася Іванна.

Дракон створив вертикальну субстанцію, через яку було видно, як з попелу, де був авіаудар, з'являлося щось трьохвимірне, потім воно приймало вигляд тіла, а через деякий час було вже добре видно, що це людина. 

Іванна добре впізнала в цій людині Назара.

- Це він!.. живий... - Прокоментувала побачене Іванна.

Дракон схопив дівчину зі словами:

- Тепер ти моя...

Та поніс її в своє лігво.

Ще здалеку Іванна побачила гору, схожу на дракона, який сидить на задніх лапах, передніми щось намагається схопити, а його крила застигли в максимальному горизонтальному розмірі. Відкрита морда цього дракона-гори нагадувала ворота до якогось замку.

Було дивно, що серед всієї цієї темряви з пащі гори-дракона горіло світло, яке освітлювало шлях до пристанища цього дракона.

- Ми з тобою в Темному царстві. А та гора - мій дім. Паща кам'яного дракона - це вхід до мого дому. В цій пащі горить вічний вогонь, щоб я не зміг заблукати серед всієї цієї темряви.