Слава ЗСУ!

- Навіщо я тобі? - Спитала Іванна, яка знаходилась в лапах дракона високо над поверхнею, яку якось можна було розрізнити в цій суцвльній темряві.

- Я тебе кохаю. - Відповів Мар'ян.

- Коли це ти встиг в мене закохатися?

- Коли вперше побачив.

- Та невже? Коли ти мене вперше побачив, то хотів лише з'їсти. - Нагадала Іванна.

- Це спочатку, по звичці, поки я тебе не роздивився. - Пояснив дракон.

- А... Жінок багато гарних. Закохався би в будь-яку. Авжеж, мене легше шантажувати, ніж інших. - Припустила дівчина.

- Ти - особлива. Я знаю тебе вже цілий рік. Більше, ніж будь-яку жінку в своєму житті.

Вони вже долетіли до печери у вигляді пащі, з якої доносилось світло.

- Вони тебе швидко кидали? Ти їм набридав? Де вони тепер? - Поцікавилась Іванна.

Дракон опустив на внутрішню поверхню пащі дівчину та наказав:

- Проходь всередину.

- Звідки в тебе були жінки та де вони тепер? - Наполягала на своєму Іванна.

- Ти чула про легенди, де дракони викрадали жінок? Так це я. Та мої працури. В мене було лише п'ять жінок. Ти шоста. Де вони зараз? Тобі краще це не знати. Вони мені набридали, я чекав, поки вони народять мені дитину, але вони не народжували, а потім я них позбавлявся, бо не хотів більше чекати та їх терпіти. Вони постійно плакали: а я це ненавиджу. Я розумію, що одного року в більшості випадків для спадкоємця замало, але вони мені набридали, дратували, визивали в мене лише злість. Але мені потрібна жінка, щоб мати спадкоємця. Я і сам народився від земної жінки. Вона мене виховала, прожила довге життя та померла від старості. - Пояснив дракон.

- Тому ти можеш бути і людиною. - Прокоментувала Іванна побачене, коли дракон прийняв вигляд людини: дуже гарного оголеного чоловіка з темним довгим волоссям.

- Так. І тепер я людина. Зараз я - чоловік, який дуже сильно тебе хоче.

Мар'ян підійшов до дівчини та розірвав на ній довгу чорну сукню, яка замінила минулий одяг, коли вони опинилися в цьому світі.

- Кохай мене! - Наказав він.

- Я не хочу! Ти отримав мене, але я не подарую тобі своє кохання! - Крикнула дівчина.

- Подаруєш, бо інакше Назар повернеться у свій попіл! - Розізлився дракон.

- Я буду тебе кохати. Фізично, але не думками. - З сумом вимовила Іванна.

- Мені не потрібні твої думки. Можеш на час кохання, коли ти будеш мене задовольняти, думати про Назара та уявляти його та робити так, ніби ти його пестиш. - Запропонував дракон. - Я навіть зроблю так: щоб тебе провчити за твою непокору, я не буду взагалі рухатись - я дам повну волю тобі. Роби зі мною все, що хочеш, але доведи мене до божевілля від сильних почуттів та піку насолоди. Так, саме зроби так, щоб лише ти мене довела до піку насолоду без моєї участі, а лише твоїми діями та рухами. Якщо не справишся, я провчу тебе життям твого чоловіка. Але щоб тобі допомогти, я лягу на це кам'яне ліжко.