Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

— А де решта людей? — спитав, очевидно, отаман.

— Забирають коней та провізію, та дещо по амбарах.

— Усе забирають... а мені того диявола не дають у руки...— І чути було навіть у димар, як Кармелюк заскреготав зубами.

— Та не турбуйся, батьку,— обізвався жіночий голос,— все перетрусимо, а знайдемо... Нас тут у будинку чотирнадцять — досить, а на дворі тільки шестеро...

— А там принаймні крові не пролито?

— Даром ніхто не підійме багнета! — відповів якийсь грубий голос.

— Обшукати знову всі покої, всі комори й присінки! — скомандував невдоволеним, гнівним голосом Кармелюк.— Знадвору поставити сторожу, хоч по одному вартовому з кожного боку. В домі на два покої вартовий... А ми тоді на горище.

— А якщо не знайдемо ніде, якщо він сховався десь у потайній стіні,— тоді підпалимо з чотирьох боків будинок! — крикнула жінка.

— Ура! — підхопив грубий голос.

З гамором рушила юрба по інших кімнатах. В кабінеті зосталося один або два чоловіки,-— не більше. До Янчевського долинали тільки шелест одягу, який складали, та шерех паперів. Хтось оберемками жбурляв їх у камін.

— А що, підпалювати їх, Явтуше? — почувся голос майже в димарі.

— Чекай, уже всі разом,— відповів від письмового столу другий...

Чекаючи, як ось-ось почне коптитися, Янчевський втрачав останні сили; він уже відчував, що більше не втримається в димарі... разів зо два він кашляв у кулак від задухи й тільки завдяки гамору, що стояв кругом, не викрив себе... Але від напруження пін втратив найкращі точки опору й, незважаючи на надлюдські зусилля, ковзався й поволі опускався вниз.

Нарешті сюди знову з’явився отаман.

— На ці два покої зостанеться вартовий Явтух, а ти, Сви-риде, піди караулити знадвору, ось із цього боку! Мерщій оглянути, і якщо не знайдемо, то пустити червоного півня, та й гайда назад... Тут баритися не можна... Тільки ось що, мої друзі, відходити треба різними шляхами, в різні боки, щоб спантеличити'їх... Я з Свиридом. і Михайлом буду в Кругляці, туди з’явишся й ти, Дмитре, з Андрієм на раду, і ватагу переховайте в суміжних лісах.

— А мене забули? — обізвався жіночий голос, і в ньому затремтіла образа.

— Я про орлицю й не згадую. Де я — там і вона.

— Поки жива! — радісно крикнула жінка.

І всі подалися до коридора.

У Янчевського зникали останні сили,—він уже помітно став опускатися, легені, наповнені сажею, не пропускали повітря, його душив кашель, голова наморочилась, йому чувся лише далекий гул чи виття в потемнілому димарі.

— От не запалив тоді паперів, а тепер свічку винесли. Хоч би кресало добути, бо спалити всі ці папери, спалити всі документи конче треба. Що це сопе чи стогне? — стрепенувся Явтух і став прислухатися: в темряві підкрався до ньо£о забобонний жах.

— Це, здається, там у димарі! — І Явтух подався трохи до дверей, не зважаючись увійти до кабінету.—Чи не нечиста сила часом? А що ти думаєш? З нами хрест свя'ґий!

У цю мить Янчевський закашлявся і, втративши рівновагу, гримнув з каміна темною масою й покотився Явтухові до ніг. Той перелякався надзвичайно й несамовито закричав:

— Чорт! Хто в бога вірує, рятуйте! — і прожогом кинувся в коридор...

Янчевський скористався з цієї миті й хутко шаснув у погріб, встиг навіть зачинити за собою ляду. Він майже впав з драбини вниз і помацки почав пробиратися по знайомих йому хідниках...

XLIII

У розкішній садибі пана маршалка панувало пообіднє фарнієите37. На великій терасі, що спускалася широкими сходами до потонулого у квітах саду, розташувалося численне товариство. Був день народження самого господаря. На цей день за давно встановленим звичаєм з’їжджалося все навколишнє шляхетне панство. Цього разу гостей було порівняно небагато; мабуть, усіх налякали чутки про повернення Кармелюка, котрі блискавично розлетілися по всьому повіту.

Все ж таки на терасі були пан маршалок, його дружина, пан суддя з своєю чарівною подругою, Пігловський з сином Алоїзом, Бойко, молодий кавалер Рудковський і ще кілька шляхтичів.

На легких столиках стояли чашечки з чорною кавою, вази з усіляким варенням, карафки з винами, ратафіями, пляшки з лікерами, араками й цілі ряди різнокаліберних чарок.

Панство спочивало після ситого й довгого обіду ^ попиваючи маленькими ковтками каву й лікери, тішилося природою. Легкий вітрець навівав із саду ніжні пахощі троянд і ясмину: все навкруги дихало спокоєм, красою й поринало в знемозі; важко було повірити, що над полями панує гнітючо-томлива спека.


 37 Дозвілля, відпочинок(італ.).

Попередня
-= 143 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар