Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

Нараз Кармелюк випустив Яся з обіймів і скочив на ноги, вхопивши рушницю: від лісу, куди пішли Уляна й Андрій, почувся тріск гілляк, які хтось ламав, і за хвилину на галявину вискочила Уляна, за нею Андрій.

Обличчя в Уляни було бліде, очі горіли...

— Не слухав мене,— крикнула вона,— тепер загинули: Янчевський з,панами оточує нас!

LI

— За мною, сюди! — скрикнув Кармелюк і, схопивши Ясь-ка за руку, вибіг із печери й кинувся до вузеньких, ледве помітних сходів, що висічені були в камені на той бік яру.

— Пусти мене попереду, батьку! — випередив Андрій і почав дертися вгору, але тільки голова його виткнулася з яру, як він прожогом кинувся назад і своїм швидким рухом мало не скинув у глибину Кармелюка з Яськом і Уляну, які йшли за цим.

— Назад! Обложили... Ціляться...

Слідом за цими уривчастими словами пролунав залп з кількох рушниць. Кулі пролетіли над головами, але не зачепили нікого. За одну мить усі позбігалися на дно яру.

— Біжім,—крикнула Уляна,—по дну яру! Спробуємо прорватися!

. То була безумна пропозиція, але єдино ще можлива: хоч по боках яру нагорі стояли вже ляхи, та вузька ущелина ще була вільна, і можна було сподіватися, що коли бігти дуже швидко і спритно, то можна уникнути куль і прослизнути в сутінках вечора в глибину лісу. Але зважитись на це могли тільки иайдосвідченіші ж одчайдушні люди.

Ясько ні в якому разі не міг бути таким.

Кармелюк мигцем глянув на сина, що держався за його руку, і серце його стислося від невимовного болю: невже ж ця дорога дитина, допіру тільки знайдена, має загинути на його очах?

Уляна зрозуміла погляд Кармелюка.

— Через одного не повинні загинути троє,— промовила вона хрипко.— Останеться тут, загине однаково.

— Держись, Ясю, за мою шию,— швидко шепнув Кармелюк, вхопив сина за ліву руку, а правою вирвав з-за пояса пістоль.

— Схаменися! Що ти думаєш! — Уляна схопила Кармелюка за руку.— Загинеш сам і його не врятуєш!

— Біжім! — обірвав її Кармелюк, і в тоні, яким було це слово сказане, відчулася непохитна рішучість.— Праворуч, урозсип, за мною!,.

Але в цей час праворуч і ліворуч з дна ущелини, яке закруглялося в обидва боки, почулося голосне перегукування, вгорі, з обох боків яру, обізвалося у відповідь дуже багато голосів, серед яких чуйне вухо Кармелюка одразу впізнало гучний голос Янчевського*

Обличчя отамана побіліло від злості.

— Пізно,— прошепотів він, спускаючи сина з рук.— Перехитрив, собака, вдруге.

— Що ж робити? Куди тікати? Він же переловить і задушить нас живцем! — скрикнула від страху Уляна.

'— Живцем! Нізащо! Поки ніж стирчить у мене за поясом, не піймає сатана Кармелюка живого! Але,— Кармелюк стис синову руку, — на це ще буде час. А тепер — обложив він нас, то нехай же спробує взяти приступом. Завадаюйте, братове, печеру камінням! Уляно, черпай воду! Припасу всякого в нас доволі. Явтух з орлятами на волі! Вони визволять нас.

Ці кілька слів, сказані впевненим, владним голосом отамана, одразу повернули всім упевненість і енергію.

— Я не боюсь, батьку, я стрілятиму разом з вами,— промовив Ясь, стискаючи батькову руку.

— І нікого, й нічого нам боятися, сипу! — очі Кармелюка блиснули завзяттям і одвагою.— За роботу, дітки, мерщій!..

Вмить навколо печери закипіла гарячкова праця. Отаманова впевненість пробігла електричним струмом по нервах обложених: здавалося, сила й спритність їхні подвоїлися. Кармелюк, Андрій і Ясь заходилися носити велике каміння, розкидане навкруги печери, й завалювати ним вузький вхід у печеру, а Уляна, вхопивши відро, бігом кинулась до струмка. Хвилин за десять вузький вхід у печеру був уже наполовину закладений кам’яними брилами і весь посуд, що трапився в печері, був наповнений водою. Вже ляхи, позлазивши з коней, показалися в глибині ущелини, коли Уляна востаннє проскочила з відром води в печеру.

Кармелюк обдивився навкруги. Печера була надійним укріпленням: єдиний можливий для атаки пункт був наполовину закиданий камінням, згори ж над входом спускалася, немов склепіння, велика ціла кам’яна брила, під котрою й проходила печера. Сама печера була досить велика, в ній вільно могло розміститися чоловік п’ятнадцять.

Через те що кам’яна брила спускалася під кутом, вхід до неї був низький і вузький, всередині ж вона одразу розширювалася й була така висока, що Кармелюк міг у ній стояти на весь свій зріст. Укріплення, яке нашвидкуруч побудував Кармелюк, давало обложеним великі переваги перед супротивником. Між камінним навісом і стіною накиданого каміння залишався вільний простір не більше як на пів-аршина: отож обложені могли вільно цілитись у ворога, зостаючись самі за надійним прикриттям. Припасів бойових, їжі й води було в печері досить, і обложені могли сміливо витримати облогу й протягом цілого тижня, якщо тільки... Кармелюк відчув, як холодна змія поповзла навколо його грудей ї згорнулася клубком коло серця: якщо тільки Янчевський не придумав якоїсь диявольської штуки.

Попередня
-= 168 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 4.

Останній коментар

Battery recycling cash re 29.11.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


JuanJuan 28.11.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


EdwinSmefe 28.11.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар