Слава ЗСУ!

так само, як і да Вінчі. Посилання на нього у вірші насправді було прозоре — слід віддати належне дотепності Соньєра — але як саме ця могила мала допомогти відгадати останній пароль, залишалося таємницею.
Де на гробі куля?..
Учитель невиразно пригадував фотознімки славнозвісної могили і, зокрема, її найцікавішої особливості — дивовижної кулі. Величезна сфера, що прикрашає могилу цього рицаря, майже така ж завбільшки, як і сама могила. Присутність кулі водночас і тішила, і непокоїла Учителя. З одного боку, вона начебто підтверджувала, що у вірші йдеться саме про цю могилу. З іншого, розгадка крилася в кулі, яка мала б бути на цій могилі... а не в тій, яка там уже є. Він сподівався, що знайде відповідь, коли ретельно огляне могилу.
Дощ посилювався, і він запхав криптекс глибоко в праву кишеню, щоб уберегти від вологи. У лівій був крихітний револьвер. За кілька хвилин він уже переступав поріг найвеличнішої будівлі Лондона, спорудженої дев’ять століть тому.
Тієї самої миті, коли Учитель сховався від дощу, єпископ Арінґа- роса потрапив під нього. Він вийшов зі свого компактного літачка в урядовому аеропорту Біггін-хілл і зіщулився від холоду. Арінґароса сподівався, що його зустріне капітан Фаш. А натомість до нього підійшов молодий поліцейський-британець із парасолею.
— Єпископ Арінґароса? Капітан Фаш мусив поїхати. Він попросив мене зустріти вас. Порадив, щоб я відвіз вас до Скотленд- Ярду. На його думку, там ви будете в найбільшій безпеці.
У найбільшій безпеці? Арінґароса подивився на важкий дипломат з облігаціями Ватикану, який тримав у руці. Він геть забув.
— Так, дякую.
Арінґароса сів до поліцейського авта, розмірковуючи, де в цю мить Сайлас. За кілька хвилин він почув відповідь по рації.
Орм Корт, 5.
Арінґароса миттю впізнав цю адресу.
Лондонська резиденція «Опус Деї».
Він різко повернувся до водія.
— Відвезіть мене просто туди!
Розділ 95
Відколи система почала пошук, Ленґдон не відводив очей від екрана.
П’ять хвилин. Лише два результати. Обидва недоречні.
Він уже почав непокоїтися.
Памела Ґеттем була в сусідній кімнаті. Ленґдон і Софі необачно поцікавилися, чи не можна було б заварити кави. І тепер пищання мікрохвильового апарата, яке долинало з-за дверей, навело Ленґдона на думку, що їм збираються запропонувати розчинну «Нескафе».
Нарешті комп’ютер радісно пікнув.
— Чую, з’явився ще один результат, — озвалася Ґеттем. — Що там?
Ленґдон подивився на екран.
Алегорія Ґрааля в середньовічній літературі:
Трактат про сера Ґавейна і Зеленого рицаря.
— Алегорія Зеленого рицаря, — крикнув він бібліотекарці.
— Не те, — сказала Ґеттем. — У Лондоні навряд чи покояться міфічні зелені велетні.
Ленґдон і Софі терпляче сиділи перед екраном. Ще два сумнівні результати. Довга пауза. Нарешті комп’ютер знову пікнув, але інформація виявилась зовсім несподіваною.
Die Opern von Richard Wagner
— Опери Ваґнера? — здивувалась Софі.
Ґеттем з пакетиком розчинної кави підійшла до дверей.
— Дивно. Хіба Ваґнер був рицарем?
— Ні, — відповів Ленґдон. Цей варіант його несподівано заінтригував. — Зате він був відомим масоном. — Так само, як і Моцарт, Бетховен, Шекспір, Ґершвін, Гудіні та Дісней. Про зв’язки масонів з тамплієрами, Пріоратом Сіону і Святим Граалем написано безліч книжок. — Я хочу це подивитися. Як завантажити весь текст?
— Вам не потрібний весь текст, — сказала Ґеттем. — Клацніть на заголовок, і комп’ютер покаже уривки контексту з вашими ключовими словами.
Ленґдон зробив, як вона порадила.
Відкрилось нове вікно.
... міфічний рицар на ім’я Парсіфаль, що...
... метафоричний пошук Грааля, який є підставою...
... Лондонська філармонія 1855 року...
... антологія опер Ребекки Поп «Діва»...
... могила Ваґнера у Німеччині...
— Не те, — розчаровано сказав Ленґдон. Однак його вразило, наскільки просто і зручно було користуватися системою. Цих уривків із ключовими словами вистачило, щоб він згадав, що опера Ваґнера «Парсіфаль» — це алегорична розповідь про Марію Магдалину і продовження роду Ісуса Христа; в ній ідеться про молодого рицаря, який шукає правди.
— Наберіться терпіння, — порадила Ґеттем. — Це як лотерея. Хай машина шукає.
Протягом кількох наступних хвилин комп’ютер знайшов іще кілька текстів із посиланнями на Грааль, у тому числі про трубадурів — знаменитих французьких мандрівних співаків. Ленґдон знав, що слова «менестрель» і «міністр» насправді походять від одного кореня. Трубадури були мандрівними слугами, або ministers, церкви Марії Магдалини, які у пісенній формі розповідали простому людові про згублену священну жіночність. Дотепер трубадури прославляють у піснях чесноти «нашої королеви» — таємничої прекрасної жінки, якій вони навік віддали серця.
Ленґдон швидко завантажив контекст, але не виявив нічого цікавого.