Слава ЗСУ!

лини, удаючись до різноманітних метафор, століттями кричать на всіх перехрестях. Вона всюди — варто лише розплющити очі.
— А документи Санґріл? — запитала Софі. —У них міститься доказ, що Ісус мав нащадка?
— Атож.
— То вся легенда про Святий Ґрааль — це насправді розповідь про царську кров?
— Саме так, — відповів Тібінґ. — Буквально. Слово Санґріл походить від San Greal — тобто «Святий Ґрааль». Але спершу слово Sangreal було поділене на частини в іншому місці. — Тібінґ написав щось на аркуші і простягнув Софі.
Вона прочитала:
Sang Real
І вмить зрозуміла, що це означає.
Sang Real дослівно перекладалося як «королівська кров».
Розділ 59
Черговий у штаб-квартирі «Опус Деї» на Лексінґтон-авеню в Нью-Йорку здивувався, почувши у слухавці голос єпископа Арінґароси.
— Добривечір, ваша святосте.
— Мені ніхто не залишав повідомлення? — єпископ говорив якось схвильовано.
— Так, ваша святосте. Добре, що ви зателефонували. Сам я не міг до вас додзвонитися. З півгодини тому вам прийшло термінове повідомлення.
— Справді? — у голосі чулося полегшення. — А той, хто телефонував, назвався?
— Ні, ваша святосте. Він тільки залишив номер. — І черговий продиктував номер телефону.
— Код тридцять три? Це, якщо я не помиляюся, Франція?
— Так, ваша святосте. Париж. Той чоловік просив, щоб ви терміново з ним зв’язалися.
— Дякую. Я чекав цього дзвінка. — Арінґароса швидко відімкнувся. 1
Поклавши слухавку, черговий подумав: дивно, чому Арінґа- росу було так погано чути і до того ж у слухавці весь час щось тріщало? Згідно з розкладом, цього вікенду єпископ мав бути в Нью- Йорку, однак здавалося, що він говорить з іншого кінця світу. Але черговий не довго переймався. Зрештою, останні кілька місяців єпископ Арінґароса взагалі поводився дуже дивно.
«Мій мобільний телефон, очевидно, був поза зоною досяжності», — думав Арінґароса, коли «фіат» під’їжджав до римського аеропорту Чампіно, звідки літали чартерні рейси. Учитель намагався мені додзвонитися. Хоч Арінґароса і стурбувався через те, що пропустив дзвінок, його підбадьорило, що Учитель почувався достатньо впевнено, аби зателефонувати безпосередньо до штаб-квартири «Опус Деї».
Мабуть, у Парижі все пройшло добре.
Набираючи номер, Арінґароса з приємністю думав, що скоро й він сам буде в Парижі. «Я приземлюся ще до світанку». В аеропорту на Арінґаросу чекав турбогвинтовий літак, що мав швидко доправити його до Франції. До послуг комерційних авіаліній
о цій порі краще було не вдаватися, особливо з огляду на вміст його дипломата.
У слухавці почулися гудки.
— Direction Centrale Police Judiciaire*, — відповів жіночий голос.
Арінґароса завагався. Цього він не очікував.
— Е-е... добривечір. Мене попросили подзвонити за цим номером.
— Qui ?tes-vous?** — запитала жінка. — Як ваше ім’я?
Арінґароса не знав, чи варто називатися. «Французька судова
поліція?»
* Direction Centrale Police Judiciaire (фр.) — Центральне управління судової поліції.
** Qui ?tes-vous? (фр.) — Хто ви?
— Ваше ім’я, месьє, — наполягала жінка.
— Єпископ Мануель Арінґароса.
— Un moment. — У слухавці щось клацнуло.
За досить довгий час почувся грубуватий і стурбований чоловічий голос:
— Єпископе, я радий, що нарешті знайшов вас. Нам багато чого треба обговорити.
Розділ бо
Санґріл... Sang Real... San Greal... Королівська кров... Святий Ґрааль.
Це все взаємопов’язано.
Святий Ґрааль — це Марія Магдалина... жінка, що продовжила царський рід Ісуса Христа. Софі все ще не могла прийти до тями. Вона стояла посеред тиші величезного кабінету і збентежено дивилась на Роберта Ленґдона. Що більше частинок Ленґдон із Тібінґом викладали на стіл, то несподіванішої форми набувала складанка.
— Як бачите, моя люба, — мовив Тібінґ, шкутильгаючи до полиць із книжками, — не тільки Леонардо намагався розповісти світові правду про Святий Ґрааль. Про продовження царського роду Ісуса Христа докладно писало багато істориків. — Він провів пальцем по корінцях кількох десятків книжок.
Софі схилила голову набік і прочитала кілька назв:
ВІДКРИТТЯ ТАМПЛІЄРІВ:
Таємні охоронці справжньої ідентичності Христа
ЖІНКА З АЛЕБАСТРОВИМ ГЛЕКОМ:
Марія Магдалина і Святий Ґрааль
БОГИНЯ В ЄВАНГЕЛІЯХ:
Повернення священної жіночності
— Оце, мабуть, найвідоміша праця, — сказав Тібінґ. Він витягнув якусь товсту книжку в подертій обкладинці і простягнув Софі.
На обкладинці було написано:
СВЯТА КРОВ, СВЯЩЕННИЙ ҐРААЛЬ
Світовий бестселер
Софі здивовано підвела очі:
— Світовий бестселер? Я ніколи про нього не чула.
— Ви тоді були ще дитиною. У вісімдесятих роках минулого століття ця книжка наробила багато галасу. Як на мене, автори висунули деякі занадто сміливі припущення, але головна концепція в них правильна. І треба віддати їм належне'— вони таки спромоглися донести ідею про нащадка Христа до свідомості загалу.
— А як Церква сприйняла цю книжку?
— З люттю, звісно ж. Але цього варто було сподіватися. Зрештою, у книжці йдеться про таємницю, яку Ватикан намагався поховати ще в четвертому столітті. Для цього, зокрема, влаштовувалися хрестові походи. їхня мета була збирати й знищувати інформацію. Адже Марія Магдалина несла величезну загрозу для керівників новоствореної Християнської Церкви. Мало того, що це була жінка, якій Ісус доручив створити Церкву, — вона ще й мала фізичний доказ того, що новопроголошений християнський Бог дав життя смертному нащадкові. Щоб захиститися від влади Марії Магдалини, Церква зробила з неї повію і знищила докази її одруження з Ісусом, унеможлививши будь-які подальші розмови про те, що Ісус мав нащадка і був смертним пророком.
Софі подивилась на Ленґдона, той кивнув:
— Софі, історичних фактів на доказ цього достатньо.
— Погоджуюсь, — вів далі Тібінґ, — що все це звучить дико, але мусимо розуміти, що Церква мала потужний стимул замовчувати правду. Вона б не вижила, якби про дитину Христа стало широко відомо. Це підірвало б уявлення про Його божествен