Слава ЗСУ!

Нєдамір з Хенгфорсу має двох. А сам є вдівцем. Нестарим. Не забувайте також про Естерада Тіссена з Ковіру.

Я би їх виключив – похитав головою Візімір. – Ліга з Хенгфорсу і Ковір планують династичні зв’язки між собою. Цинтра і Південь їх не цікавлять. Гмм… Але Ервілл з Вердену… Це вже ближче.

Є дехто, хто так само близько – раптом зауважив Демавенд. - Емгир вар Емрейс. Не жонатий. І молодший аніж ти, Фольтесте.

Трясця – нахмурив чоло король Реданії. – Якби це була правда… Емгир відтрахав би нас без змазки! Ясно, що народ і шляхта Цинтри завжди підуть за кров’ю Каланте. Уявіть собі, що б сталось, якби Емгир схопив Левенятко? Бляха, цього нам ще бракує! Королева Цинтри та імператриця Нільфгаарду!

Імператриця! – пирхнув Хенсельт. – Ти дійсно перебільшуєш, Візіміре. Пощо Емгирові дівчинка, на дідька йому женячка? Заради трону Цинтри? Емгир вже має Цинтру! Захопив край і зробив з нього нільфгаардську провінцію! Сидить на троні всією сракою і ще має місце, щоб міг крутитись.

По перше – зауважив Фольтест – Емгир тримає Цинтру правом, а радше правом агресора. Якби мав дівчину і вженився на ній, то міг би панувати легально. Розумієш? Нільфгаард пов’язаний шлюбом з кров’ю Каланте то вже не Нільфгаард-нападник, на якого вишкірює зуби вся Північ. Це Нільфгаард сусід, з яким треба рахуватись. Якби ми захотіли випхати Нільфгаард за Марнадал, за межі Амеллу? Атакуючи королівство, на троні якого легально засідає Левенятко, онука Левиці з Цинтри? Зараза! Не знаю, хто шукає ту дитину. Я його не шукаю. Але я кажу вам, що зараз почну. Раніше вважав, що дівчинка мертва, але ми не можемо ризикувати. Виявляється, що це дуже важлива персона. Якщо вижила, то ми мусимо її відшукати!

Давайте одразу вирішимо, за кого її видамо, коли знайдемо? – скривився Хенсельт. – Таких справ не можна залишати випадкові. Так, ми могли б вручити її бойовим партизанам Віссегерда, як знамено, прив’язаний до довгої тички, нехай її носять перед фронтом, атакуючи тамтешній берег. Але якщо відвойована Цинтра має послужити нам усім… Хіба знаєте, про що мені йдеться? Якщо атакуємо Нільфгаард і відіб’ємо Цинтру, можна буде посадовити Левенятко на трон. Але Левенятко може мати тільки одного чоловіка. Такого, який припильнує наші інтереси в усті Яруги? Хто з присутніх доброволець?

Я ні – закпила Меве. – Відмовляюсь від привілею.

А я б не виключав відсутніх – прорік поважно Демавенд. – Ані Ервілла, ані Нєдаміра, ані Тиссенідів. А такий собі Віссегард, візьміть це до роздумів, може вас здивувати, і несподівано скористається зі знамена, прив’язаного до довгої тички. Ви чули про моргантичні шлюби³⁶ ? Віссегерд є старим і бридким як коров’ячий лайняк, але обпоєна настійками з абсенту і дурману, Левенятко може несподівано у нього закохатись! Чи королю Віссегерду, панове, є місце у наших планах?

Ні – пробурчав Фольтест. – У моїх місця немає.

Гмм… - завагався Візімір. – У моїх теж ні… Віссегерд є знаряддям, не партнером, таку, не іншу, роль має відіграти у наших планах атаки на Нільфгаард. Особливо, якщо тим, хто так завзято розшукує Левенятко, і справді є Емгир вар Емрейс, ризикувати не можемо.

Абсолютно не можемо – підтвердив Фольтест. – Левенятко не може потрапити у руки Емгира. Не може потрапити у нічиї… Не може потрапити у непотрібні руки… Живе.

Дітовбивство? – скривилась Меве. – Неправильне рішення, панове королі. Негідне. І, певно, непотрібно різке. Спершу знайдемо дівчину, бо ще її не маємо. А коли її знайдемо, дайте її мені. Потримаю її зо два роки у якомусь гірському замку, видам за якогось з моїх лицарів. Коли побачите її знову, буде мати двох дітей і отаке черево.

 Або, якщо я добре рахую, це мінімум троє можливих пізніших претендентів і самозванців? – покивав головою Візімір. – Ні, Мево. Це справді негарно, але Левенятко, якщо вижило, таки мусить померти. Це правильно. Панове?

Дощ стукав у вікна. Серед веж замку Хагге вив вітер.

Королі мовчали.

*****

Візімір, Фольтест, Демавенд, Хенсельт і Меве – повторив маршал. – Зустрілись на таємній нараді у замку Хагге над Понтаром. Таємно радились.

Що за символіка – сказав, не обертаючись, стрункий, чорноволосий чоловік у лосиному кафтані, позначеному відтисками від лат і плямами іржі. – Колись власне під Хагге, неповних сорок років тому, Вірфуріл побив війська Меделла, зміцнивши свою владу у Долині Понтар і встановивши сучасні кордони між Аердіном і Темерією. А сьогодні, прошу, Демавенд, син Вірфуріла, запрошує до Хагга Фольтеста, сина Меделла, на додачу зібравши там ще Візіміра з Третогору, Хенсельта з Ард Каррайгу і веселу вдовицю Меве з Лірії. Зустрілись і таємно радяться. Здогадуєшся щодо чого радяться, Коегоорне?