Слава ЗСУ!

- Ще трохи. Давай дійдемо до тих великих дубів - запропонував хлопець.

- Добре. Дівчина зібралася з останніми силами, і вони швидко пішли.

Коли вони дісталися до узлісся, Лея просто кинула речі, і сама впала. Деякий час вона лежала із закритими очима.

Чейз тим часом дістав з мішків їжу і протягнув дівчині. Вона не поворушилася, тоді він покликав її, але дівчина міцно спала і не слухала його. Тоді він поклав її порцію обіду і доторкнувся до її плеча. Вона повільно розплющила очі.

- Я заснула так?

- Так - посміхаючись, відповів хлопець.

- Ось тримай - він протягнув їй шматок хліба, пару шматочків смаженого м'яса і зелені. Лея прийнялася, з жадністю їсти. Чейз чательно пережовував, роздумуючи над тими проблемами що звалилися на їх голови.

- Про що ти думаєш?

- Про все. Я не знаю, що нам робити далі. Дуже багато проблем.

- Все буде добре. Ми не даремно стільки пережили, ми впораємося.

- Сподіваюся - ледве помітно посміхнувся хлопець.

Після обіду дівчина знову заснула, а Чейз дістав із заплічного мішка книгу, в чорній палітурці. Вона була написана древньою мовою. У ній були записані головні події минулого і майбутнього. Великі пророцтва було важко переводити, але йому хотілося дізнатися, що буде далі, після його відходу. Він повільно перегортав сторінки і дивився дати пророцтв. Коли йому це набридло він почав читати. "53 рік 3 ери. У наш світ прийде зло зловісніше, ніж чорний магістр Джал. Усі країни ляжуть перед ним одна за одною, і коли не буде надії, блисне промінь світла". Хлопець перевернув сторінку і почав читати наступне пророцтво. "100 рік 3 ери. Ляже вежа мага. І пітьма оволодіє половиною Миддгардья. На 5 молодика після цього прийдуть вони 5 друзів. Вони будуть надією вільних племен. Війна триватиме 4 роки. І на четвертий рік навесні". Далі не можливо було прочитати. Ця сторінка обгоріла, коли Чейз рятував її з пожежі, в замку "Одноокого ордену". Члени цього ордену випалювали собі ліве око на знак зречення зла. І залишали правий, як символ праведності.

Не встиг він закрити книгу, як дівчина прокинулася.

- Я тільки хотів тебе розбудити. Нам пора йти.

- Мабуть ти правий. Вже майже полудень, а ми не здолали ще і половини шляху.

- Так, нам треба поквапитися.

- Треба обрати короткий шлях.

- Підемо уздовж струмка, далі перейдемо його. Зробимо привал, і далі рушимо на пряник. До вечора ми встигнемо. Вони швидко зібрали речі і пішли. Вони були в дорозі вже дві години. Чейз вирвався вперед, щоб оглянути місцевість. Коли Лея його наздогнала, він сидів на камені біля струмка.

- Що далі?

- Тут перейдемо на ту сторону.

- Адже ти хотів пройти далі.

- Хотів, але з міркувань безпеки не можна. Далі немає тварин. А це означає що там щось не так.

Друзі перейшли на протилежну сторону, і пішли в гущавину лісу. Пройшовши декілька миль, вони зробили привал. Перекусили і за годину знову відправилися в дорогу.

- Цікаво, як там Арден? - поцікавилася Лея.