Слава ЗСУ!

Люднiсть США не є ще нацiєю у соцiологiчному розумiннi, а лише духовно нез'єднаною мiшаниною європейських переселенцiв та африканських негрiв, мiшаниною переселенцiв i їх нащадкiв усiх народiв, усiх рас, усiх набоженств свiту. Тi переселенцi приїхали до Америки з метою забагатiти, заробити якомога бiльше доларiв. Добробут був i тепер є життєвою метою кожного американця. Прикладом цього є статистичне опитування, що охопило кiлька унiверситетiв США з кількадесятьма тисячами студентiв. У тому опитуваннi був такий пункт: "Що є метою вашого життя?". Отже, 73 % вiдповiли: "Добре платна посада, власна хата, безтурботне родинне життя". 2 % додали до цього ще й спокiйну громадську працю. Решта вiдповiла: "Не знаю". А це майбутнi провiдники народу! Що ж можна думати про загал?⁶⁷

Отже, маючи такий, украй матерiалiстичний свiтогляд, янкі цiнять свiй добробут та життя понад усе. Тому що американцi США не є ще нацiєю, їм цiлковито чужий i незрозумiлий дух старих європейських народiв, що породив морально-нацiональні iдеали та iдеї.⁶⁸ Нiякi духовнi iдеї чи iдеали не зрушать пересiчного янкі до вiйни. Єдино, що може штовхнути його до зброї — це загроза його добробутовi, прикрита пропагандистською личиною загрози його волi, свобод. Iдею покласти свою голову за щось iнше теперiшнiй янкi вважає за божевiльну глупоту. Вiн хоче жити, хоч би навiть i в рабствi, а не вмирати. Смертi вони жахаються. Життя цiнять дорожче навiть за волю, навiть за добробут. Янкi каже: "Better red, than dead", тобто "Лiпше жити в комунiстичному рабствi, нiж умерти". Отже, вiн волiє поступитися Московщинi всiм, крiм свого життя. У цiй психiцi пересiчного янкi лежать джерело i коренi його туги за "спiвiснування" хоч би з самим чортом. А коли б той чорт дав справжню запоруку, що не порушить американського добробуту (American way of life)⁶⁹, то янкі пальцем не поворухнули б, якби той чорт пожирав усiх людей на свiтi крiм американцiв. Тут мова йде про загал США. Винятковi особи лише підтверджують правило.

За Конституцiєю США ухвалювати вiйну чи мир має право лише Парламент та Сенат США, а не президент. Демократично обраний Парламент не може ухвалити щось таке, чого не хоче народ. А народ США воювати не хотiв за жодну мету. Вiн твердо тримався доктрини Монро не втручатися в жоднi позаамериканськi конфлiкти. А мафiя хотiла вiйни за всяку цiну. Вона стала перед великим i тяжким завданням — намовити народ на вiйну.

Вiльна торговельна конкуренцiя породила торговельну рекламу, вона стала у XX ст. некоронованим володарем усього життя в США, королем i законодавцем. Тепер той розголос унапрямлює все життя янкi вiд колиски до труни. Вiд раннього ранку до пiзньої ночi вiн навчає янкi що мають їсти, пити, як одягатися, як розважатися, як думати, що читати, що любити, що ненавидiти. З винаходом радiо — а понадто телебачення — торговельна реклама мiльйонократно посилила свiй "виховуючий" вплив на янкi, тепер пропаганда є вже високорозвинутим мистецтвом, ба, навiть наукою. Десятки тисяч науковцiв-психологiв дослiджують справу як i чим можна вплинути на людську думку, а з того i на людськi вчинки. На такi дослiдження видаються в США великi мiльйони доларiв.⁷⁰

У демократичних державах владу обирає народ, обрана ним влада мусить виконувати волю народу. Президент А. Лiнкольн висловив цю засаду надзвичайно яскраво: "З народу, через народ i задля народу". Так у теорiї. Фактично ж — iнакше, бо вчинками кожної людини керують свiтогляд та почуття тої людини. А свiтогляд, погляди янкi творить пропаганда, реклама. Отже, у чиїх руках є засоби пропаганди — тi й накинуть свої погляди i свiтогляд на янкi, тобто "волю народу". А тепер, з казковим поширенням радiо у всьому свiтi, цим визначаються погляди не лише янкi, але й усiх народiв свiту. Таким чином власники засобiв пропаганди — радiо, телебачення, кiно, часописів, журналів, видавництв, книгарень, книгозбiрень тощо — стають фактичними керiвниками всього життя навiть такої демократичної держави як США, а про диктаторськi, як СРСР, — казати нема що. У США, до того ж, панує в усiх царинах життя засада особистої, приватної власностi, тому i засоби пропаганди є також у приватних руках. Навiть школи в США не є державнi, а приватнi чи громадськi. У чиїх руках засоби пропаганди в США ми вже оповiли у попереднiх роздiлах. У США нiхто i нiщо не перешкоджає будь-кому пропагувати свої погляди, але задля того треба грошей i то великих. Мафiя їх має дуже багато, тому вона змогла захопити у свої руки понад 75 % всiх засобiв пропаганди i має силу легко заглушувати i справдi заглушує голос своїх ворогiв та противникiв. Українцi з власного досвiду знають це, але переважаюча бiльшiсть американцiв не усвiдомлює цього i тому є в полонi мафiї.