Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мафія і Україна

Датський посол Ю. Юст, що був в Українi 1710 року, дивувався, що не лише українська шляхта, але й звичайнi ченцi Києво-Печерської Лаври мали надзвичайно високу освiту i розмовляли бездоганно латинською мовою. Ю. Юст не вiрив своїм очам, бачачи письменних селянок. Знаючи європейськi мови i тодiшню мiжнародну латинську, українцi XVII–XVIII ст. купували i читали дуже багато захiдноєвропейської лiтератури — вiд Аристотеля до Ф. Вольтера. Київська Академiя мала величезну книгозбiрню.

* * *

Вiд скiфської доби аж до XVIII ст. український селянин орав своє поле зi зброєю при боцi. Отже, понад 2.000 рокiв український селянин не був пригнобленим гречкосiєм, духовним рабом, але був вiльним рiльником-вояком водночас. Такого не пережив жодний iнший європейський народ, хiба лише першi європейськi поселенцi в колись дикiй Америцi. I навiть пiзнiше крiпацтво не зробило українського селянина духовним рабом. Кожний крiпак знав, а найголовнiше вiдчував, що вiн може, має силу скинути кайдани неволi, втiкши у вiльний степ. Так безмежний, вiльний, український степ рятував українця вiд духовного рабства. Щобiльше! Вiн виховував i змiцнював в українця почуття власної гiдностi та потяг до незалежностi, до волi. А розвинене почуття власної гiдностi є основою духовного аристократизму. Всi чужинцi, що були в Українi, дивувалися з аристократизму українських селян.120 I по сторiччях крiпацтва український селянин назагал лишився духовним i культурним аристократом. Теперiшнє пригноблення, покiрнiсть нашого селянина — це лише поверховий, неглибокий вплив тимчасового121 крiпацького життя. А таке не є спадковим, воно минеться у вiльнiй Українi. Герої пiд Крутами, пiд Базаром, у чотирикутнику смертi, в українському вiйську 1917–22 рокiв, в УПА, 500 Безсмертних Українок у Кiнґiрi — майже всi вони були селянськi дiти. Всi чужинцi, що були колись в Українi, називають увесь наш народ лицарським, або українською мовою — "козацьким". Слушно!

Основа народної словесностi — глибоко правдива, бо її джерелом є саме народне життя. Український народ у своїх пiснях, переказах, байках малює козака взагалi, а запорожця понадто, людиною високоiдейною, як некорисливого, вiдважного борця за правду, за волю, за справедливiсть. I справдi таким вiн був. Iдейний бойовий клич українського козацтва: "За вiру християнську, за Україну, за Волю" знайдемо в багатьох документах у європейських державних архiвах. I не лише клич, але й офiцiйнi звiти про такi козацькi чини.

Нашi iсторичнi вороги москвини та поляки, зненавидiвши українське козацтво за його оборону України, всiма засобами намагаються оплюгавити його. Всi московськi та польськi iсторики, письменники, митцi малюють українське козацтво i Запорiзький Орден як дикi ватаги розбишак, злодiїв, п'яниць-крiпакiв, що повтiкали вiд своїх панiв, щоб не працювати, а жити грабунком. Тi iсторики та письменники лише не можуть витлумачити, яким чином темнi, дурнi крiпаки, та й ще ледарi, опришки могли створити з нiчого у дикому, обезлюдненому степу велику, багату республiку та вiйсько, яке перемагало вiйська найсильнiших тодi держав: турецької та польської; республiки, що до неї присилали послiв європейськi iмператори та королi з просьбою допомогти їм; республiку, що давала Московщинi тисячi своїх цивiлiзаторiв, творцiв московської культури i держави.

До спольщення української аристократiї багато козацьких отаманiв походили з київської iмперiальної аристократiї, як, наприклад, князi Заславськi, Збаразькi, Ружинськi, Пузини, Сапiги тощо. Засновником Запорiзького Лицарського Ордена був нащадок київських королiв князь Дмитро Вишневецький. За своїм звичаєм запорожцi перезвали його на Байду.

Д. Вишневецький мав найвищу тодi в Європi освiту. Вiн багато подорожував по Захiднiй Європi, вивчаючи її культуру, державний лад та стан європейського лицарства. У родi Вишневецьких були живими традицiї дружинникiв київських королiв. На тих традицiях Д. Вишневецький заснував Запорiзький Орден, додавши дещо з досвiду Мальтiйського Ордену.

У Запорiзькому Орденi були сотнi, якщо не тисячi, українських аристократiв та шляхтичів. Чимало з них мали захiдноєвропейську унiверситетську освiту. Неписьменних запорожцiв майже не було. Посол до Запорiзького Ордену вiд iмператора Рудольфа II Ерiх Лясота пише, що запорiзькi лицарi досконало знали всi тонкощі європейської поведiнки, у товариствi поводилися як найвищi європейськi аристократи. Вiн пише, що старшина добре знав латинську мову, а чимало з них знали ще якусь європейську.

Європейськi лицарськi ордени були становi, тобто приймалися до ордену лише аристократи та шляхтичi. Запорiзький Орден був демократичний, але не в сучасному, спотвореному розумiннi цього слова — тобто рiвноправнiсть усiх. У Запорiзькому Орденi не було рiвноправностi. Навпаки, був iєрархiчний подiл. У самому Орденi та в усiй Сiчовiй республiцi були стани: аристократiя — Значне Товариство, шляхта — старшина, лицарство — козаки, середнiй стан — промисловцi, торгiвцi, посполити — селяни, ремiсники. Лише той подiл був не за походженням, але за заслуги, за заняттям, професiєю. Дверi до старшинської гiдностi i до "Значного Товариства" були широко вiдчиненi кожному, хто довiв своїм ЧИНОМ, а не язиком, як у теперiшнiй демократiї, що має розум, вiйськове звання, провiдницькi здiбностi, тверду вдачу i моральну чистоту. Iсторик XVI ст. писав: "Запорожцi мають закони i послух — дисциплiну стародавнiх римлян". Iнший назвав запорожцiв: "…лицарi степу, герої в бою, забороло Європи на азiатському кордонi" (О. Пирлiнг).

Попередня
-= 174 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.

Останній коментар

Buriakvova 20.08.2014

Комуняку - на геляку!


Додати коментар