Слава ЗСУ!

Юля здивувалась. Магнолії, небо та море внизу, лілеї в басейні, самшитові кущі - усе це настільки відрізнялося від звичного хамства страховища в білих шортах, ніби в злагодженому симфонічному оркестрі знайшовся п'яний, синій, у мокрих штанах музикант.

Незнайома жінка теж була вражена. І - не зуміла пропустити слова повз вуха. Вона зашарілася - вмить; здається, на очах у неї навіть виступили сльози.

Стас ступив уперед. Юля не встигла злякатися - Стас щось сказав Білим Шортам, ті відповіли добірною лайкою, фотографована подруга радісно засміялась на тлі куща. Стас іще щось сказав - кругла голова Білих Шортів раптом налилася кров'ю, Юлі здалось, що ще мить - і цей ясний день затьмариться, окрім хамства, ще й мордобоєм...

Але минулось. Подіяли крижаний спокій Стаса та його залізобетонна певність - без краплі зайвих емоцій, без гарячковості або агресії. Напевно, в цю мить він більше ніж завжди був хірургом, хірургом до самих кісток.

Білі Шорти ще довго лаялись і бризкали слиною, а Юля, мертвою хваткою вчепившись у Стаса і в притихлого Аліка, гордо ступала алеєю вниз. На них поглядали радше зацікавлено, ніж схвально; навколо Білих Шортів та його подруги утворився порожній простір - карантин.

І вже біля хвіртки їх наздогнала та сама незнайома жінка.

(кінець цитати)

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Цікава геральдика:

ГЛИНЯНИЙ БОВВАН НА ЧОРНОМУ ТЛІ

Я не був у клубі років п'ять, не менше. І приблизно стільки ж не був у місті; метушня завжди діяла на мене гнітюче. Ось і тепер - просто за міською брамою в мене почала боліти голова.

Клуб розташовувався в самому центрі, трохи вище за ринкову площу, навпроти палацу для публічних розваг. Вхід до будівлі клубу прикрашали два бронзові грифони - і якщо один напівлежав, поклавши голову на кігтисту лапу, то другий розгорнув крила й роззявив рота, готуючись атакувати. Сходинки ґанку були положисті, рожевого мармуру. Двері погодились відчинитися тільки після значного з мого боку зусилля; я ступив усередину - праворуч виявилося дзеркало, і на секунду я побачив своє відбиття: чорний плащ до підлоги, чорний капелюх, розшитий зірками, усе відповідно до протоколу. Різні очі - праве синє, ліве жовте. Вторинна ознака вродженого мага проявилася в моєму випадку вже надто яскраво - у батька, приміром, обидва ока були голубі, відмінність полягала у відтінку.

- Як ся має ваша сова?

Я розвернувся.

Старигань був сивий, мов зріла кульбабка. Праве око каре, ліве - каре з прозеленню; обидва гляділи з професійною доброзичливістю:

- Молодий пан - член клубу чи тільки бажає вступити?

Я зняв із шиї шкіряну торбинку для документів. Витягнув членський квиток, поводив перед носом дідка:

- Сова почувається добре. Моє ім'я Хорт зі Табор, я хотів...

- Як плине час, - сказав дідок, й обидва його ока застелило легким серпанком. - Я, вельмишановний пане, пам'ятаю, як радів ваш батько вашій щасливій появі на світ... А ваша бідолашна матінка! Після стількох утрат, у такому зрілому віці - нарешті вдалі пологи...

Я насупився. Не люблю, коли сторонні виявляються посвяченими в інтимні таємниці нашої родини. Тим більше не люблю, коли про ці таємниці патякають.

- Скільки вам? - спитав дідок з чарівною усмішкою. - Двадцять п'ять?

- Дозвольте мені пройти до правління, - сказав я крижаним тоном.

На полірованій стійці гардероба застиглою калюжкою лежав пташиний послід. Судячи з екскрементів, здоров'я сови, що залишила їх, було в повному порядку.

* * *

Востаннє я платив внесок двадцять п'ять місяців тому; тепер мій борг улігся золотою гіркою на чорному оксамиті столу. Пан голова правління кивнув панові касиру - мої грошенята перемістилися зі столу в мішечок, а потім у сейф.

- Отже, пане зі Таборе, ви отримуєте у свою волю Кореневе Заклинання - з умовою, що його буде реалізовано протягом шести місяців. Якщо по закінченні цього терміну ви не скористаєтеся своїм правом - його, тобто право, у вас вилучають, а на кару забороняють брати участь у наступному розіграші.

На плечі в голови правління тупцялася пристаркувата, бувала сова. Розплющила одне око, плюснула в мене жовтизною сонного, зневажливого погляду - і зажмурилася знов.

- Заклинання вимагає значного зусилля, використання його має обмеження за ступенем... утім, вам, пане зі Таборе, як надступеневому вродженому, ця частина інструктажу не знадобиться. Розпишіться - й отримаєте муляж...

Голова правління нахилився, відкриваючи шухляду столу; сові довелося трохи розгорнути крила, щоб утриматись на його плечі.

На чорний оксамит лягла грубо зліплена глиняна статуетка - непропорційна людська фігурка. Довгаста голова була такого ж розміру, як решта тулуба; коліна й лікті потвори були трохи зігнуті, спина - пряма.