Слава ЗСУ!

І куди привезли - замок із ровом й укріпленнями, з цепним драконом на мосту. І хтось - вона не пам'ятає його обличчя - щось робив з нею. Потім у її пам'яті щось урвалось. Вона отямилась на перехресті, за сотню кроків од нашого дому. І на шиї в неї було оце.

"Оце" було кулоном. Масивним, завбільшки майже таким самим, як у старого Ятера. Не яшмовим, а сердоліковим, жовтаво-рожевим. І замість вишкіреної морди з каменя дивилися самі очі - напружені, трохи банькаті. Одне трохи вище, друге трохи нижче. Нелюдські очі; колись я бачив у звіринці нещасну стару мавпу - пам'ятаю, вона гляділа дуже схоже.

Кулон лежав тепер на пустому столі; мені не треба було вдивлятися, щоб уловити щільну хмарку чужої сили в цьому рожевенькому камені.

- Сердолік не піддається такій обробці, - сумним голосом сказав парубок; я продовжував вважати нічного гостя парубком, незважаючи на те що під капелюхом у нього виявилася чимала лисина. - Я ювелір. Я знаю.

- Ви маєте рацію, це магічна річ, - погодився я обережно.

Я все тепер старався робити дуже обережно. З тієї самої миті, як я роздивився кулон у руках нічного гостя, всередині мене не стихало свербляче передчуття великої вдачі; певно, такий гарячий лоскіт мучить ніс собаки, який щойно натрапив на слід.

- Ця річ, - мій співрозмовник бридливо опустив кутики губ, - є величезним доказом. Шлях до злочинця, поряд з яким усі лісові горлорізи будуть просто дітьми... А що традиційне правосуддя...

- Я зрозумів, - можливо, я урвав його не дуже ввічливо, одначе пісню, яку він збирався завести, я вислухав уже мало не тридцять разів. - Я прекрасно зрозумів. Ви вважаєте, що знайшли найкраще застосування для Кари; однак ваша дружина повернулась додому живою й відносно здоровою, тим часом як багато вчорашніх моїх прохачів утратили своїх близьких. Ідеться про людські жертви, тим часом як ваша дружина...

- Її покалічили! - викрикнув він пошепки. - Її використали для... напевно, ритуалу, ви на цьому краще розумієтесь, адже ви маг, а не я!..

- Але ж вона при повному розумі, - сказав я примирливо. - Навіть якщо її зґвалтували - вона не пам'ятає про це, і...

Він глянув на мене так, ніби це я щойно просто перед його очима вчинив наругу над його дружиною.

- Ритуали бувають різні, - сказав я вибачливим тоном. - Але, можливо, її зовсім...

- Її не... не... ґвалтували, - сказав він, і я вирішив не перечити.

- Ось бачите, - кивнув я. - І зовнішньо вона не...

- Не змінилась, - він повагався, й тоді губи його склалися в щось на кшталт усмішки. - Дивіться.

Витягнув з-під сорочки медальйон, дбайливо відкрив, підніс до моїх очей - наскільки вистачило ланцюжка. Мініатюра зображала жінку не те щоб вродливу, але, без сумнівів, привабливу. Років двадцяти.

- Так, зовнішньо вона не змінилась... Але змінилася зсередини.

- Яким чином?

Якийсь час він дивився на мене, не зважаючись сказати.

- Ну ж бо?

- Подурнішала, - сказав він пошепки. Я міцно стиснув губи - не всміхнутися б. Тільки не всміхнутися, наслідки можуть бути непоправні.

- Так! - сказав він визивно. - Вона стала веселішою, частіше співає... Частіше буває в доброму настрої. Незважаючи на те, що їй довелось пережити. Я знаю, що ви тепер подумали... скажіть, не соромтесь! Скажіть, ну?!

- Я подумав, що це не так уже й погано, - чесно зізнався я.

Мій гість у скрусі похитав головою:

- Так... не ви перший. А я кохаю її! Кохав... ту, колишню.

Знову запала мовчанка. Я дивився на кулон; яшмова пика, що колись прикрашала груди татуся Ятера, доводилася цьому сердоліку рідною сестричкою.

На ловця й сова летить.

- До речі, - я поводив долонею над зловісним сердоліком. - Як довго була відсутня ваша дружина?

- Тиждень, - похмуро озвався ювелір.

- Усього лише тиждень?!

Він подивився на мене майже з ненавистю:

- Усього лише? Я встиг сто разів умерти. Облисів...

І він печально провів долонею по залишках свого волосся.

* * *

"Друже мій, лікарі - не маги, але близькі до них. Здоров'я кожної людини священне, як ти знаєш. Лікарі мають владу над хворобами, та справжніми володарями нашого здоров'я є ми самі, синку. Ти - вроджений маг, слава сові; ти надступеневий, а це рідкісне щастя. Ти можеш перекинутись левом чи мишею, та священне здоров'я твоє вже підточене підступними недугами, від яких, на жаль, передчасно померла твоя матінка.

Друже мій! Для того, щоб спокійно дожити до старості, тобі треба все життя дотримуватись простих, але дуже жорстких правил.

Запам'ятай!

Байдуже, надворі зима чи літо - починай свій день з обливання холодною водою.