Слава ЗСУ!

* * *

Спершу - в подобі гладія - я прогулявся по центру; потім, знайшовши цілком пристойний дощаний відходок на задвір'ї якоїсь контори, скинув личину й попрямував до префектури. Мене перепровадили до приймальні, де довелося понудьгувати хвилин з п'ятнадцять; б'юсь об заклад, весь цей час префект спостерігав за мною через дірочку в гобелені й намагався довідатися - хто такий, який магічний ступінь, чим славиться? І, певно, інформатори в префекта працювали добре, бо, зустрічаючи мене, усміхаючись і пропонуючи крісло, префект уже прекрасно знав про Заклинання Кари, щасливим власником якого нещодавно зробився його гість.

- Е-е-е, пане Хорте зі Таборе, чи не хочете вина, вершків, тістечок?

Префект був двометровим здорованем із широкими, наче в коваля, плечима. Коли він опускав запалені, трохи припухлі повіки, обличчя його здавалося втомленим і добрим; очі префекта залишалися схованими майже весь час, і тільки двічі чи тричі він поглянув на мене впритул. Ні, хазяїн кабінету не був магом, але під цим поглядом я підібрався, ніби тхір, що відчув пастку.

- Дякую, пане префекте. Я нещодавно поснідав... І тим більше мені не хотілося б забирати даремно ваш час.

Префект кивнув; очі його майже зовсім заплющилися, і тільки ледве вловний блиск між припухлими повіками давав мені зрозуміти, що розслаблятись не варто.

Я продовжував:

- Певно, раніше ви не чули про мене, пане префекте. Я вроджений маг поза ступенем, я досить заможний, щоб не обтяжувати себе службою... Однак зовсім недавно мій друг, барон, чиє ім'я вам нічого не скаже, попрохав мене про допомогу в приватному розслідуванні. А я, в свою чергу, звертаюся за сприянням до вас. Ви знаєте, що в місті зникають люди?

Пухлі повіки на мить скинулися - очі префекта, два латунні ґудзики, гостро вп'ялися мені в обличчя.

Одна мить - і повіки спустилися знов. Велика довгопала рука піднялась, щоб задумливо потерти скроню:

- Одразу уточнімо, пане вроджений магу... Кого ви представляєте в цьому кабінеті?

- Себе, - сказав я без роздумів. - Себе, Хорта зі Табора, власника заклинання Кари, яке змушує мене до провадження певного розслідування.

- На жаль, пане зі Таборе, - рука префекта опустилась на поручень, повністю сховавши вирізану на ньому левину лапу, - володіння будь-яким магічним артефактом не дає вам переваги перед державним чиновником. Я служу місту й королю і не можу надати вам ніяких відомостей щодо розшуку й правосуддя в Північній Столиці. Адже ви цього від мене чекали, чи не так?

- Так, - визнав я після певної паузи. - Саме деякі відомості мені хотілося б отримати, і я уклінно прохав би вас, пане префекте...

Мене перервали. Мене дуже рідко насмілювались переривати, й ніколи - безкарно.

- Мені шкода, - сказав префект без ніякого жалю в голосі. - Але префектура не надає довідок приватним особам. Перепрошую. - І хазяїн кабінету підвівся, даючи зрозуміти, що аудієнцію закінчено.

Я лишився сидіти.

- І я в свою чергу теж перепрошую, пане префекте... Однак у мене є докази певного, е-е-е, недбальства, яке міська влада проявляє щодо жертв викрадень, пересічних мешканців столиці. І в мене вже сьогодні є можливість довести до відома городян і короля докази цього недбальства...

Я блефував. Ніяких доказів у мене не було.

- Ви втручаєтеся не в своє діло, - префект перебив мене вдруге, причому досить грубо. - Я вимушений попросити вас покинути префектуру, пане вроджений магу...

Із непримітної портьєрки за його спиною виникли двоє. Один - зі зведеним арбалетом у руках, другий - маг першого ступеня, і в рукаві його ховався, здається, бойовий жезл...

Будь здорова, моя сово. Що я такого сказав, що я такого зробив, щоб викликати таке до себе ставлення?!

- Пане префекте, - сказав я, ледве розтуляючи губи. - Мені здається, ви не берете до уваги деякі обставини...

І я повільно, щоб не нервувати людей зі зброєю, поклав руку на відкритий футляр із муляжем.

Заклинанню Кари байдуже, ти префект чи жебрак. Заклинанню Кари байдуже, ти озброєний чи ні; моя рука торкнулася глини, а значить, задіявся закон про понижену вразливість. Як казав пан голова, - "будь-яке шкідливе діяння на каральника буде ускладнене, а сама спроба такого діяння поєднана з загрозою для життя нападника"... Людською мовою це значить, що й арбалет, і жезл повернуться проти своїх же власників.

Гм, а цікаво б на таке подивитись...

Я тягнув час.

Це був час мого всевладдя - сіре обличчя префекта, білі обличчя мага й арбалетника... Я мав у руках їхні життя, і, сова мені свідок, утриматися від Кари було так же нелегко, як складно буває перервати любощі за хвилю до блаженства.