Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Магам можна все

Я придивився.

Парубчак був магом третього ступеня. Уродженим.

* * *

Номер Ори був навпроти мого - я почув, коли вона повернулася. Легкі кроки по коридору, ледь чутно скрипнули двері...

Посеред ночі білим усміхненим ротом висів місяць.

Минула хвилина... Друга... Третя...

Двері номера навпроти скрипнули знову. Й одразу ж почулось негучне, вимогливе - тук-тук.

- Я сплю, - сказав я.

- Відчиніть, Хорте. Ви не спите.

Я поморщився й відчинив.

Ора була твереза й підібрана; щонайперше вона підійшла до розчиненого вікна й спрагло вдихнула нічне повітря:

- Премилостива сово... Я просто-таки задихаюсь. У моєму номері такий сморід... Вікно виходить на задній двір, це нестерпно...

- Ви для цього мене розбудили? - поцікавився я холодно.

- Ні, не для цього... - Шанталія потерла долоні й уміло виставила замовляння "проти чужих вух". - Поки ви насолоджуєтесь краєвидом і споживаєте кислячок, я працюю й добуваю відомості...

- Бачив, - не втримався я, щоб не завважити.

- Нічого ви не бачили, - Ора осміхнулась, і я знову здивувався переміні, що сталася з нею. Печальна щира дівчина знов кудись ділась, поступившись жовчній гордовитій красуні. - Хлопчисько - син місцевої отаманші, під проводом його матусі ходить банда в триста людей, це половина всіх чоловіків у місті... Чим вони тут живуть, ви вже зрозуміли?

Я мовчав. Шанталія, утім, і не чекала відповіді - питання було риторичне.

- Щодо пана Марта зі Горофа... Відносини в городян із паном магом цілком ділові - вони годують його дракона. Дракон споживає по два бики щодня й одну незайманку раз на рік, навесні, в пору цвітіння яблунь... Що ви так дивитесь? Ви не знали, що дракони навесні мають потребу в незайманках?.. За це пан зі Гороф являє місту свою милість і не випускає дракона попастися на волі... Городяни, наскільки я зрозуміла, пишаються своїм паном зі Горофом й охоче йому служать. Місцеві поселяни вирощують бичків у немислимих кількостях, але м'ясо на столі бачать лише на великі свята - все йде дракону... Ну, й городянам, звичайно, теж перепадає, вони тут меткі... Ні дня не проживу більше в цьому хліві. Я не витримаю, Хорте... Завтра ж переїдьмо до зі Горофа? Він мене запрошував, пам'ятаєте, тоді, на балу...

- Можливо, - сказав я повільно, - можливо, вже завтра не буде ніякого зі Горофа, а буде труп... Я маю підстави думати, що саме Горофа нам доведеться покарати.

Ора помовчала; її мовчання було щільним, майже відчутним на дотик. Вона мовчала натхненно, як деякі співають.

Зітхання:

- Гаразд... Слухайте далі, Хорте... Декілька місяців тому з паном-магом Горофом сталася переміна. Тутешні носи почули її якщо не одразу ж, то дуже скоро. Зовні все залишається по-старому, та Гороф став похмурим понад міру. Рідко з'являється поза замком і гостей до себе не кличе. Раніше він полюбляв це діло - водив цілі делегації заможних городян подивитись на дракона, й аристократи з віддалених земель бували, і приїжджі зі столиці... Тепер не терпить товариства. Цілком може бути, що ця переміна пов'язана з тим королівським прийомом. Розумієте? Але, можливо, це звичайний збіг...

Унизу, в обідній залі, гомоніли пізні гуляки - їхні голоси долітали ледь-ледь. Будинок був добротний, з товстими камінними стінами, з дубовими перекриттями, з важкими щільними дверима.

- У мене в кімнаті набагато краща чутність, - зі стражданням у голосі сказала Ора. - Вони горлають... не дадуть мені спати.

Нова переміна; сьогодні Ора міняла настрої, як міняють комірці. На місці енергійної, певної в собі магині постала слабка, утомлена, зніжена панночка.

І досить приваблива, треба сказати. Із запахом ніжної самочки тхора...

Тільки я в ці ігри більше не граю.

- Заради сови, Оро. Якщо хочете, лягайте на скрині, он там, у кутку...

Вона якийсь час міркувала, чи варто ображатись. Зітхнула - піднялися й опали тендітні плечі; подивилась на мене з благанням:

- Може, поміняємось кімнатами?

Я покривився:

- Завтра, Оро, важливий день. Я маю виспатися й почувати себе добре... І не треба ображатись.

- Еге ж, - сказала вона з незрозумілим виразом.

- Якщо вам заважає запах - напахтіть кімнату ароматом троянд. Якщо вам заважає шум - поставте магічну завісу...

- Я уже напахтила, - сказала вона після паузи. - Аромат троянд, змішаний із запахом гнилої капусти... Це щось нестерпне, Хорте. Інколи я так страждаю від власної безпорадності...

Тепер я мав її пожаліти й підбадьорити.

- Ідіть спати, Оро.

- Іду...

Від самих дверей вона озирнулась:

Попередня
-= 74 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!