Слава ЗСУ!

Завідувач замкнувся в себе в кабінеті від сорому! На цьому місці розповідь дівчини урвалась. Анітрохи валер’янка не допомогла.

Через чверть години до ґратованої огорожі у Ваганьковому під’їхали три вантажні авта, і на них повантажився весь склад філії на чолі з завідувачем.

Тільки-но перша вантажівка, гойднувшись у воротях, виїхала в провулок, службовці, які стояли на платформах і тримали одне одного за плечі, розкрили роти, і весь провулок виповнила популярна пісня. Підхопили її в другій машині, а потім і в третій. Так і поїхали. Перехожі, швидкуючи у своїх справах, кидали на вантажні авта лише побіжні погляди, анітрохи не дивувалися, гадаючи, що це екскурсія іде за місто. їхали справді за місто, тільки не на екскурсію, а в клініку професора Стравінського.

Через півгодини зовсім збитий з плигу бухгалтер дістався до фінвидовищного сектора, сподіваючись, нарешті, позбутись казенних грошей. Навчений уже досвідом, він насамперед обережно заглянув у видовжену залу, де за матовими шибками із золотими написами сиділи службовці. Жодних ознак тривоги чи неподобства бухгалтер тут не завважив. Було тихо, як і годиться в пристойному закладі.

Василь Степанович усунув голову в те віконечко, над яким було написано: “Прийом сум”, - привітався з якимсь незнайомим йому службовцем і ввічливо попрохав прибутковий ордерок.

- А вам для чого? - запитав службовець у віконечку.

Бухгалтер вразився.

- Хочу здати суму. Я з Вар’єте.

- Хвилинку, - відповів службовець і поспіхом зачинив ґратками отвір у склі.

“Дивина!” - подумав бухгалтер. Зачудування його було цілком природне. Уперше в житті він зустрівся з таким. Усім відомо, як важко одержати гроші; для такого завше можуть відшукатися перепони. Але в тридцятирічній практиці бухгалтера не було випадку, щоб хоч би хто, юридична чи приватна особа, вагалася б узяти гроші.

Але нарешті ґратки розсунулися, і бухгалтер припав до віконечка.

- А чи багато у вас? - запитав службовець.

- Двадцять одна тисяча сімсот одинадцять рублів.

- Ого! - чомусь іронічно відповів службовець і простягнув бухгалтерові зелений аркушик.

Добре знаючи форму, бухгалтер миттю заповнив ЇЇ і почав розв’язувати шворочку на пакункові. Коли він розпакував свою ношу, в очах йому замиготіло, він щось болісно пробелькотав.

Перед очима його зарябіли іноземні гроші. Тут були стосики канадських доларів, англійських фунтів, голландських гульденів, латвійських лат, естонських крон...

- Ось він, один з тих штукарів із Вар’єте! - почувся грізний голос над заціпенілим бухгалтером. І ту ж мить Василя Степановича заарештували.