Слава ЗСУ!

— Добридень,— мовив він про всяк випадок.
— Добридень... добридень... добридень...— озвалася луна.
— Хто ви? — спитав маленький принц.
— Хто ви... хто ви... хто ви...— відповіла луна.
— Будьте моїми приятелями,— мовив він,— я геть один.
— Геть один... геть один... геть один...— відгукнулася луна.
«Яка чудна планета! — подумав тоді маленький принц.— Геть суха, вся в гострих
шпичках і солона. А людям бракує уяви... Тільки й повторюють, що їм кажуть...
Квітка, яку я мав удома, завше озивалася перша».

XX

Довго простував маленький принц пісками, скелями й снігами і набрів зрештою на
дорогу. А всі дороги провадять до людей.
— Добридень,— промовив він.
Перед ним був садок, повний квітучих рож.
— Добридень,— відгукнулися рожі.
Маленький принц поглянув на них. Усі вони скидалися на його квітку.
— Хто ви? — спитав він, вражений.
— Ми — рожі,— відказали квіти.
— Он як...— сказав маленький принц.
I почувся дуже нещасливим. Його квітка запевняла його, що вона на всьому світі
одна така. А ось тут буяло п'ять тисяч таких самих квіток, лише в одному саду!
«Як би вона досадувала, коли б побачила це! — помислив маленький принц.— Вона б
страшенно закахикала і вдала, що помирає, аби лише не стати смішною. А мені
довелося б удавати, ніби я доглядаю її, бо ж інакше, аби принизити й мене, вона
справді могла б умерти...»
А потім він ще сказав собі: «А я гадав, що маю такий скарб — єдину в світі
квітку, а то звичайнісінька рожа. Проста рожа і три вулкани заввишки до колін, і
то один з них погас, певне, назавжди — цього замало, щоб величати себе
принцом...»
Він упав на траву й заплакав.

XXI

Отоді-то й показався лис.
— Добридень,— мовив лис.
— Добридень,— звичайненько відказав маленький принц і озирнувся, та нікого не
побачив.
— Осьдечки я,— озвався голос,— під яблунею.
— Хто ти?— спитав маленький принц.— Ти такий гарний!
— Я лис,— відповів той.
— Пограйся зі мною,— попрохав маленький принц.— Мені так журно...
— Я не можу з тобою гратися,— мовив лис.— Я не приручений.
— О, даруй,— сказав маленький принц. Але подумав і додав:
— А що означає — приручити?
— Ти нетутешній,— сказав лис.— Що ти тут шукаєш?
— Шукаю людей,— відповів маленький принц.— А що означає — приручати?
— Люди,— мовив лис,— мають рушниці і ходять на лови. Це так ускладнює життя. А
ще вони розводять курей. То єдина користь від людей. Ти шукаєш курей?
— Ні,— сказав маленький принц.— Я шукаю приятелів. А що означає — приручати?
— Це поняття давно забуте,— мовив лис,— Воно означає: прихилити до себе...
— Прихилити до себе?
— Авжеж,— мовив лис.— Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий,
як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для
тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене
приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім
світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі...
— Я вже трошки розумію,— проказав маленький принц.— Є одна рожа... мабуть, вона
мене приручила...
— Цілком можливо,— відповів лис.— На Землі чого тільки не побачиш...
— О, це не на Землі,— заперечив маленький принц.
Лис нібито дуже здивувався.
— На іншій планеті?
— Так.
— А мисливці є на тій планеті?
— Нема.
— Як цікаво! А кури є?
— Нема.
— Ех, світ недосконалий! — зітхнув лис. А потім знову повернувся до того самого:

— Одноманітне в мене життя. Я полюю на курей, а люди полюють на мене. Всі кури
однакові, і люди всі однакові. I я нуджусь. Але як ти мене приручиш, моє життя
буде ніби сонцем осяяне. Я знатиму твою ходу й розрізнятиму її серед усіх інших.
Почувши чиїсь кроки, я ховаюся в нору. Зате твоя хода, як музика, викличе мене з
нори. А потім — дивись! Бачиш, он там, на ланах, достигає пшениця? Я не їм
хліба. Збіжжя мені ні до чого. Пшеничні лани не ваблять мене. I це сумно. Але в
тебе чуб ніби золотий. I як добре буде, якщо ти мене приручиш! Золоте збіжжя
нагадуватиме мені про тебе. I я полюблю шелест колосся на вітрі...
Лис замовк і довго глядів на маленького принца. А потім попросив знову:
— Будь ласка... приручи мене!
— Я б радо,— відмовив маленький принц,— але в мене обмаль часу. Мені ще треба
знайти приятелів і узнати багато всяких речей.