Слава ЗСУ!

Завдяки мракобіссю самих різних, як їх називають, лівацьких ідеологічних течій, в першу чергу - фемінізму, зараз патріархат як явище і як ідеологія носить сугубо негативний характер і плотно ототожнюється з так називаємим пригніченням жінок, якого не існувало, і багатьма іншими мерзенними речами, до яких патріархат не мав ніякої причетності по своїй. Насправді, становлення патріархальних суспільств, на мою думку, можно порівняти зі входом людини в пубертат - вона вже не дитина, але ще не дорослий. Вона ще не має свою повноцінну сформовану думку і навички життя, але дуже прагне їх сформувати, вирішуючись на різні шалені кроки, аби пізнати життя і пізнати своє місце в ньому. Підлітки сепаруються від своїх батьків, намагаються усе гучніше і гучніше протиставити свою думку думкам батьків, шукають незалежності. На мою думку, становлення патріархальних суспільств, якщо брати загалом і не вдаватись в цьому творі в численні деталі, нагадує саме цей процес. Людство з іншого боку, поважало і боялось Природу, Життя, як підлітки поважають і одночасно бояться своїх батьків, так і, як ті самі підлітки, намагалося противопоставити себе Природі, відкрити її певні таїни, пізнати її містерії, пізнати сам секрет життя. Через особливості розвитку людства, тоді це пізнання було більше духовним, аніж матеріальним, і тому в більшій мірі виражалося в різних релігійних і містичних обрядах, аніж в наукових ізисках, що також мені здається логічним і це також, на мою думку, можно асоціювати зі зростанням окремої людини. Підлітки також спочатку прагнуть психологічної сепарації від батьків, а вже потім, з віком, досягають також і матеріальної сепарації, матеріальної незалежності. Так само і тут - спочатку релігія дозволила досягти психологічної сепарації від Природи, вийти з її лона і возмужати, стати міцніше, доросліше, відповідальніше, а потім вже наука дозволила зробити це матеріально, створивши передумови для Промислової революції і створення суспільства загального достатку. Але це водночас і створило передумови для закату патріархата.

Патріархальні релігії, як політеїстичні(де багато богів, типу грецької релігії з її пантеоном), так і монотеїстичні(де один бог - типу християнства, ісламу і так далі) були покликані реформувати, революціонувати і еволюціонувати саму суть взаємовідносин людини і Природи. Так, Природа все ще майоріла над людиною, як майорів над нею Бог чи боги з будь-якої релігії, але тепер це була не цілковита залежність, а свого роду взаємодія, коли люди робили певні дії, типу ритуалів, молитов і так далі, а взамін сподівались отримати так звану милість богів чи просто божу милість, яка мусила допомогти в намічених справах. Людина все ще була залежна, але вона вже вважала, що може чогось досягти завдяки своїм силам і своїм трудам, хай і не без, так би мовити, схвалення зверху. Це сприяло розвитку ініціативності, рішучості і так далі. Людство поступово розвивалось, експансіонувало, захоплювало і освоювало усе нові і нові території. Певний час релігійні догми тримали людство в покорності і таким чином обмежували певні прагнення людини до пошуку нового і розвитку - наука була не шанована, релігія претендувала на звання універсальної відповіді на всі питання, підмінюючи таким чином собою чистий науковий пошук і викривлюючи саме першочергове значення релігї - підтримувати і направляти, а не обмежувати і подавляти. Досить часто таке лежить в конфлікті дітей і батьків – їхній вплив та авторитет більше не керує направляє, а обмежує і саме тому з віком його треба скинути. Людство накопичило такий досвід, який ясно показав, що таке преклоніння перед Богом - шлях в нікуди. Людство стало поклонятися Людині.