Слава ЗСУ!

Як підліток, центр думок і чий всесвіт поступово переміщується від його батьків чи будь-яких інших зовнішніх авторитетів до самого себе, зосереджується на самому собі і займається лише собою, людство почало входити в певний дивний стан егоцентризму. Якщо раніше всесвіт крутився навколо Землі, як, на думку маляти - життя його матері крутиться навколо нього, а потім лише Сонце крутиться навколо Землі і приходе існування, що поза нею, Землею, є також справи, яким Всесвіт, або ж батьки, якщо знову прибігати до цих асоціацій, повинні займатись, людство почало усвідомлювати, яке воно маленьке та в певному чинні - зовсім незначне. Воно відкрило існування зірок і те, що насправді це Земля крутиться навколо Сонця, а сам універс набагато більший, аніж вони вважали раніше. Воно, людство, відкрило існування маленьких мікроорганізмів і бактерій, не видних людському оку і з подивом дізналось, наскільки розмаїте життя вокруг і які нечисельні люди, бо в одній столовій ложці може поміститись більше бактерій, ніж існує людей на всьому світі. І відкриття лише починались - люди відкривали для себе світ, як зараз молоді люди років 17-18 відкривають світ для себе, коли полишають батьків дім і вирушають в доросле життя. З одного боку - це захоплююче, з іншого - тривожно і подавляюче, бо саме тоді більшість молоді розуміють, наскільки світ великий і наскільки йому, в певному сенсі, срати на них. Це призводе до переоцінки всього свого існування і перегляду багатьох світобаченьских позицій. Зачасту, батьки в цьому віці значать вже відносно небагато, молоді люди шукають і черпають натхнення з самих різних джерел. В історії людства це виражається як відхід від Бога, як пошук нових течій, створення нових течій, типу протестантизму, хлистовства, розквіту самих різних релігійних єресей, культів і так далі. Бог поступово починає вмирати, а на взамін йому приходять блискучі цяцьки, які стараються собою, своїм зовнішнім блиском затьмарити все більшу і більшу темряву внутрішнього життя. Так молодих людей зваблюють спокуси дорослого життя, які кружать їм голову і змушують творити дикі вчинки, час від часу переступаючи правильні і вірні моральні принципи і творити, як мінімум, просту і звичайну тупу хрінь. Яку і творило людство, впадаючи в усе більшу жадібність, алчність, залежність від задоволень життя і так далі. Той невиданий раніше рівень комфорту, який принесла Промислова революція і подальший розвиток науки і техніки, призвів до того, що Бог помер, а його місце заступив звичайний комфорт для дупи, коли якість життя тепер вимірювалась не за допомогою глибини твого духовного життя, а товщини гаманця і пухкості крісла під сракою. Бог як духовний вимір життя вмер, почав розлагатися і вонь від цього стоїть по всьому світу і дотепер. Це нагадує мені той стан, коли молоді люди вкушають смак перших нормальних заробітків і ця тяга до чуттєвих насолод веде до певної моральної деградації, коли конструктивні і продуктивні моральні принципи уходять, в кращому випадку - на третій план, якщо на них взагалі не стає пофігу. 

Разом з Богом вмер і патріархат, принаймні - у його класичному прояві. Життя стало занадто комфортним, і навіть самі слабкі і маргіналізовані раніше соціальні групи змогли займатись тим, на що раніше була потрібна, так би мовити, чоловіча міць і так називаємі чоловічі якості. Той стан, на якому трималось більш-менш розвинуте людство на протязі тисячоліть, помер, а труп його до сих пір не винесли з кімнати. 

Бог помер.

Це тяжко вдарило по людству - депресію зараз вважають головною хворобою 21-го сторіччя, і процент хворих росте і росте, кількість суїцидів в розвинутих країнах світу також росте і росте, людство массово сидить на антидепресантах, невроз, хандра, меланхолія, відсутніть смаку життя, розчарування в собі і життя, озлобленість, подавленість - усе це стало постійним супутником розвинутої цивілізації. Я не буду зводити ці всі процесу лише к єдиному фактору - смерті Бога, або, як би це заумно не звучало, к єдиному виміру цього фактора, але я скажу, і сумніваюсь, що хтось з цим буде спорити - відсутність надійних і чітких моральних орієнтирів, які раніше пропонувала релігія, грають надзвичайно важливу роль у цьому світовому згасанні душі людства. Світові релігії вважаються застарілими і повними мракобісся, і з них прийнято зараз більше сміятись, аніж шанувати, а саме шанування, якщо воно є, скоріше нагадує інерційний гальмівний шлях, більше звичку, аніж живу віру. Психологи стараються замінити релігію психологією, принаймні - ту частину релігії, яка займалася “лікуванням” душі, але вони більше потопають, на мою думку, у спорах за те, чий погляд і чия психологічні течія краще, вони вибирають концентруватися на відмінностях,а не шукати точки дотику, Его і пусті манірності правлять балом і там. Людство задихається без внутрішнього напрямку, стагнує і деградує, стає індиферентним, лінивим, аморфним, пропадає цікавість до життя. І багато хто думає, що проблема в тому, що Бог помер. Я же вважаю, що проблема в тому, що його труп досі нахуй не винесли із кімнати, і його сморід отруює життя усіх, хто знаходиться в цій кімнаті, в данному випадку - усіх людей, усе людство.