Слава ЗСУ!

Мар’яна пішла на роботу.

Нічого нового не відбувалося.

Звичайне життя проходить своєю чередою.

На роботі під кінець робочого часу Мар’яна замислилася, уявивши себе на іншій планеті, де не має жодної людини, а тим паче цього заводу.

В одну мить Мар’яна віддалилася від існуючого устрою цивілізації та опинилась десь… Навіть зрозуміти не можна, що це. Навкруги був ліс зеленого та синього кольорів. Але цей ліс був притулком не для звірів, а для якійсь істот також зеленого та синього кольорів.

Вони щось робили, а роботи допомагали їм.

Раптом...

Мар’яна відчула біль та побачила, що одна така істота стоїть поряд з нею та хоче знову вдарити її якимсь дивним предметом, схожим на інструмент.

І знову одне й те ж саме: треба бігти. Але куди?

Мар’яна побігла, дивлячись лише перед собою. Раптом її хтось покликав:

- Біжи сюди, кохана, до мене. - Це був той самий синьоокий високий блондин.

Мар’яна добігла до чоловіка. Він узяв її за руку та промовив:

- Відкрий очі - і ти повернешся назад, до себе самої. А я поверну собі своє життя.

- Відкрию. Потім. А поки ти рядом, я хочу тебе обійняти. Тільки спочатку треба сховатися.

- Сюди, за цими кущами нас не буде видно.

Вони сховалися за кущами та не стали втрачати час.

Швидко знявши чоловічі штанці та піднявши сукню, знявши усі трусики, вони почали з головного дійства, з’єднавши один одного пенісом та піхвою.

Як це чудово! Як це приємно!

Іще, іще!

Глибше! Сильніше! Ще! Ще!

Не втрачайте один одного!

І все. Все зникло.

Мар’яна сиділа за своїм письмовим столом. Вона подивилась на годинник - вона повернулась у той же самий час, в який тільки що замислилася.

Пропрацювавши трохи, Мар’яні був вже час йти додому. Вона не знала, чому її переслідують ці ведіння. Розбита, але задоволена, дівчина пішла додому, по дорозі зайшовши до магазину.

Їдучи в маршрутці, дівчина закрила очі, уявивши себе на пляжі. Уява запрацювала.

4

Мар’яна лежала гола на білому піску, який пестила прозора вода величезного білого моря.

На горизонті світило кілька сонечок. Зараз порахуємо: один, два, три, чотири, п’ять та дуже маленьке сонечко, мабуть далеко від цієї сонячної системи, шосте сонце.

Рожеве небо та рожеві дерева корінням вгору - це все нагадувало казку.

До Мар’яни підійшов хлопець, той самий, як і раніше. Він був у довжелезній сорочці білого кольору, майже до колін.

Хлопець розтебнув сорочку. Зняв її та кинув позад себе. А потім ліг на Мар’яну, почавши вводити в її піхву свій пеніс.

Вони танцювали, лежачи, свій танець кохання. Рухались ритмично та вільно, забуваючи про тягар своїх буднів.