Слава ЗСУ!

Мауглі підвівся.

— Увесь вечір я лежав тут і слухав,— кинув він недбало,— і за весь час не почув жодного слова правди про Джунглі, а вони ж ось, під носом. А ви ждете, щоб я повірив у казочки про богів, привидів і злих духів!

— Цьому хлопцеві давно пора до отари,— сказав староста.— Нехай іде працювати.

У багатьох індійських селах буйволів та іншу худобу пасуть хлопчаки. Грізний буйвол, який може дорослого затоптати на смерть, слухняно дозволяє хлопчиську ганяти себе і бити лозиною. Біля буйволів хлоп'якам нічого не страшно, навіть тигр не насмілиться напасти на отару. Та варто хлоп'яті побігти за ящіркою чи відійти вбік, щоб зірвати квітку,— жди біди.

Рано-вранці Мауглі гордо простував сільською вулицею на спині Рами — найбільшого буйвола в отарі. Темно-сірі буйволи з довгими, химерно вигнутими рогами і дикуватими очима одне за одним виходили зі своїх загородок і йшли за ватажком Рамою, а Мауглі, гордо сидячи на ньому, розмахував бамбуковою палицею: нехай бачать хлопці, хто старший серед них.

Індійське пасовисько — це суцільне каміння та чагарі, а ще — неглибокі ярки з засохлою травою. Буйволи полюбляють пастися ближче до боліт, там трапляються зелені пасовиська, а крім того, вигріватися на сонечку в грузькому гарячому місиві.

Мауглі пригнав отару до Вайнганги, де найбільші бамбукові зарості, і зустрів Сірого Брата.

— Ага, я вже кілька днів на тебе тут очікую,— зрадів Сірий.— Навіщо тобі здалася ця худоба?

— Так мені наказано,— сказав Мауглі.— Я ж бо сільський пастух. А де Шер-Хан?

— Він подався звідси, бо тут погане полювання. Довгенько він тебе тут підстерігав, але терпець йому урвався.

— Чудово! — зрадів Мауглі.— Отож ти чи хтось із наших нехай сидить на чатах. Дасте мені знати, коли Шер-Хан з'явиться.

Мауглі відігнав буйволів пастися, а сам ліг у затінку і заснув.

Миле діло — пасти корів! Сиди собі та дрімай, а худоба пощипує травицю або забереться в твань по самісіньку шию та пофоркує, тільки ніс та сині очиська виглядають. Так ото вони й лежать собі, мов колоди. Нагріті сонцем скелі випромінюють мрево, вгорі над головою ширяє шуліка, а хлопчаки роблять хто що: то плетуть хитрі кошички із трави, щоб ловити кузьок і стрибунців, а то піймають двох жуків богомолів і примушують їх позмагатися. А ще можна нанизувати намисто із лісових ягід або піддивлятися, як змія полює на ящірку. Або ліпити химерні палаци із глини — із фігурками людей, коней, буйволів, усе як справжнісіньке, навіть мечі у воїнів із паличок. Отак можна бавитися до ночі, розігруючи бої, змагання, поєдинки...

Але настає вечір, і хлоп'яки гучно хльоскають по спинах буйволів, а ті неохоче вилазять із твані, і вервечка неквапливо рухається туди — до манливих привітних вогників домівки.

Отак день у день Мауглі водив буйволів до мулької заводі, а очікуваного знаку від Сірого Брата не було — Шер-Хан іще не повернувся.

Та одного дня у виярку під густим деревом Мауглі нарешті побачив свого побратима — від збудження вся його шерсть на загривку настовбурчилася.

— Він учора вночі подолав гірський перевал разом із Табакі і тепер пантрує десь назирці,— важко дихаючи, сповістив вовк.

Мауглі насупився.

— Шер-Хана я не боюся, а от Табакі дуже хитрий.

— І його не бійся,— підбадьорив Мауглі Сірий Брат.— Ми вже поговорили з Табакі сьогодні на світанку, і я з нього витрусив усі їхні плани. Шер-Хан підстерігатиме тебе ввечері біля сільських воріт. А зараз він сховався в глибокому яру коло річки.

— Він наїдений чи вийде на лови з порожнім шлунком? — Мауглі це неабияк цікавило, бо від цього залежало його життя.

— Він зарізав свиню, добряче нажерся та ще й нахлебтався води доволі. Отож він ледве перевертає своє барило.

— Ну й дурень! То він гадає, буцімто я буду ждати, поки він виспиться? Треба якось так спрямувати отару, щоб буйволи його почули.

— Так він тобі й дасться! Він поплив далеко вниз по річці, щоб не залишити слідів,— зауважив вовк.

— Це Табакі його навчив, я знаю, сам би він не додумався.

Мауглі стояв розмірковуючи, поки нарешті його не осяйнула думка.

— Сірий Братику, чи зможеш ти розділити отару надвоє?

— Хтозна, чи зміг би, але я привів тобі кмітливого помічника.

Сірий Брат шугнув у яму, що була неподалік, і з неї висунулася голова, добре знайома Мауглі.

— Акело! Акело! — радо загукав Мауглі.— Я знав, що ти мене не забув! Отепер за діло! Акело, розділи отару на буйволиць з телятами і буйволів.

Вовки запетляли між худобою, що злякано заревла, зафоркала і заметушилася, і невдовзі розділили її на два гурти, котрі ревли, рили землю копитами, наставляли роги, дивилися лютими очима.