Слава ЗСУ!

— Ось що буває, коли попотрешся серед людей,— сказала Багіра, нечутно спускаючись пагорбом услід.— Нині в Джунглях маємо іще один Закон, Балу.

Старий ведмідь глибоко замислився, але нічого не сказав.

Мауглі нечутно скрадався лісом навпростець, щоб обігнати Балдео. Нарешті крізь кущі він побачив старого з мушкетом на плечі: той трюхикав помалу по дводенному сліду.

Невдовзі Балдео підійшов до того місця, звідки Акела почав заплутувати сліди. Тут Балдео сів на землю, довго кашляв і бурчав, тоді почав ходити то туди, то сюди, щоб знову натрапити на слід. А в цей час спостерігачі були так близько, що він міг би влучити в них камінцем. Жоден звір не може прослизнути так непомітно, як вовк, а Мауглі, якого вовки вважали дуже незграбним, теж умів з'являтися і зникати, мов тінь. Вони оточували старого з усіх боків, як зграйка дельфінів оточує пароплав, що мчить на всіх парах, при цьому розмовляли між собою, бо їхня мова починається нижче низької ноти, яку може почути людське вухо. На іншому, протилежному кінці, буде найтонший писк кажана, який багато хто з людей не вирізняє зовсім. З цієї ноти починається розмова всього птаства, кажанів і комах.

— Це краще за всякі лови,— розвеселився Сірий Брат, коли Балдео, крекчучи, нахилявся і до чогось придивлявся.— Він схожий на свиню, яка заблукала в очеретах. Що він там бурчить?

Мауглі пояснив:

— Він зробив висновок, що довкола мене тирлувалося ціле збіговисько вовків. Каже, буцімто зроду в житті не бачив такого сліду і добряче вже втомився.

— Він того сліду не знайде ніколи,— сказала Багіра і сховалась за дерево, мов грала в піжмурки.

— А зараз що робить цей бідолаха?

— Збирається їсти або пускати дим із рота. Люди завжди щось роблять ротом,— зауважив Мауглі.

Мовчазні слідопити побачили, як старий набив люльку і запалив. А вони старанно внюхувалися в запах тютюну, щоб потім упізнати Балдео навіть найтемнішої ночі.

Невдовзі стежкою пройшли вуглярі і, звісно, спинилися побазікати з Балдео, який вважався знаним мисливцем у цих місцях. Вони посідали і запалили, а слідопити підійшли ближче і мали змогу знову вислухати всю історію Мауглі, хлопчика-перевертня, з усілякими доповненнями й вигадками. Він, Балдео, убив Шер-Хана, а Мауглі обернувся на вовка, отже він змушений був битися з чаклуном цілісінький день, а потім Мауглі знову перевернувся на хлопчика і заворожив рушницю Балдео, тому при пострілі куля замість Мауглі поцілила в буйвола. Село послало Балдео, найхоробрішого мисливця в Сіонійських горах, убити вовка-перевертня.

А Мессуа з чоловіком, батьків Мауглі, замкнули у власній хаті, і скоро їх почнуть катувати, щоб вони зізналися в чаклунстві, а потім спалять на вогнищі.

— Коли? — спитали вуглярі, теж неабияк зацікавлені майбутнім видовиськом.

Балдео сказав, що до його повернення ніхто нічого не робитиме, бо спочатку треба вбити хлопчика з Джунглів. А тоді вже можна взятися за тих двох. У чоловіка Мессуа дуже хороші буйволи, тож після всього можна буде поділити між собою і буйволів, і землю, і майно.

Вуглярі злякано поглядали на всі боки, дякуючи долі, що не з ними зчинилася ця халепа! Одначе вони не сумнівалися, що такий завзятець, як Балдео, знайде перевертня. Сонечко вже сідало, коли вуглярі вирішили йти в село разом з Балдео, щоб подивитися на лиху чаклунку. Балдео зауважив, що, хоч його обов'язок іти на лови далі, він, однак, не може беззбройних людей залишити самих у Джунглях, де кожної миті з-за куща може вискочити вовк-перевертень. Отож він сам їх супроводить, а трапиться що, то вони самі побачать, який він мисливець! У нього є оберіг проти перевертнів, жрець йому дав.

— Що він каже? Що він каже? — безперервно питали вовки.

Мауглі пояснював, аж поки діло не дійшло до чаклунства. Тут він уже сам до ладу не міг второпати, що й до чого, і сказав: колишніх його благодійників піймали в пастку.

— Хіба люди ловлять людей? — з недовірою спитав Сірий Брат.

— Так він каже. Я до пуття не розумію їхньої розмови. Вони, мабуть, показилися. Навіщо було саджати в пастку Мессуа з чоловіком? Що в них спільного зі мною? І чому вони кажуть про Червону Квітку? Треба подумати. До повернення Балдео вони нічого не заподіють Мессуа. Отже...— І Мауглі замислився, а пальці його нервово погладжували колодочку ножа.

Тим часом Балдео з вуглярами подалися в село.

— Я зараз же піду до Людської Зграї,— рішуче виголосив хлопець.

— А ці? — спитав Сірий Брат, жадібно поглядаючи на смагляві спини вуглярів.

— Поведіть їх із піснею,— сказав Мауглі, посміхнувшись.— Я не хочу, щоб вони опинилися біля сільських воріт завидна. Можете їх затримати?