Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > МАУГЛІ

У цім ділі Мауглі не хотів бути порадником — він уже набив собі оскому і вже, як він висловився, не хотів кислого плоду. Та коли Пхао, син Пхаони (його батьком був Сірий Слідопит), завоював місце ватажка Зграї, як того вимагає Закон, і знову під зорями стало чути старі пісні і старі погуки,— Мауглі почав ходити на Скелю Ради, як і раніше, і сідав поруч Акели. Коли хлопець говорив, Зграя вислуховувала його до кінця. То були дні вдалих ловів і міцного сну. Жоден чужак не посмів би завернути у володіння Народу Мауглі (так тепер називалася Зграя); молоді нагулювали силу, а вовчиці на кожні оглядини приводили купу нових дітлахів.

Мауглі завжди приходив на це дійство, бо пам'ятав ту ніч, коли його, голе смагляве хлоп'я, привели до Зграї. І від протяжного гуку: «Дивіться, дивіться, о Вовки!» — його серце тривожно калатало. Решту часу він проводив у Джунглях — вистежував, мацав, куштував і обнюхував усе нове.

Якось присмерком він ніс Акелі половину впольованого оленя, а четверо вовків трюхикали слідом і жартома кидалися одне на одного, втішаючись життям. І тут він зачув виття, яке з часів Шер-Хана більше не доводилося чути. Це виття в Джунглях називають пхіал — противне виття шакала, який полює обіч тигра, коли починаються великі лови. Уявіть собі дику суміш ненависті, торжества, страху, відчаю, пронизаних глумлінням,— і це буде отой пхіал, клич, що лунав над Вайнгангою; він то голоснішав, то дрижав і завмирав. Четвірка вовків наїжилася і загарчала, Мауглі ухопив ніж і закам'янів на місці.

— Жоден Смугастий не сміє полювати тут,— сказав він нарешті.

— Це не крик Провісника,— мовив Сірий Брат.— Це якесь велике полювання. Слухай!

Знову почулося завивання — не то ридання, не то сміх, наче то була людина: Мауглі кинувся до Скелі Ради, обігнавши прудких вовків.

Пхао і Акела вже лежали на скелі, а нижче, напруживши кожен м'яз, сиділа решта вовків. Матері з вовченятами подалися в печери: коли долинає пхіал, слабким тут не місце.

Спочатку нічого не можна було розібрати, окрім дзюркотіння Вайнганги в пітьмі і нічного вітру у верхів'ях. Аж тут за річкою провив вовк-чужак. Виття перейшло в протяжний відчайдушний гавкіт.

— Собаки! — сполошився Пхао.— Руді Собаки! Руді Собаки!

За якусь мить почулося втомлене хекання, і худорлявий вовк, увесь змилений, із закривавленими боками, тягнучи передню лапу, кинувся до ніг Мауглі.

— Доброго полювання! Ти звідки? — поважно спитав Пхао.

— Доброго полювання! Я Вантала,— почулася відповідь.

Це значило: вовк-одинак, який полює для себе, своєї подруги і вовченят, живучи десь у віддаленій печері. При кожному подиху тіло його здригалося.

— Хто йде? — спитав Пхао (про це завжди в Джунглях питають після пхіала).

— Руді Собаки із Декана — вбивці! Вони прийшли з півдня, кажуть, у Декані голод, і вони вбивають усіх на шляху. Коли зійшов місяць-молодик, у мене були моя подруга і троє вовченят. Мати вчила дітей заганяти оленя, як то робимо ми, вовки рівнини. Опівночі я ще чув гучні голоси моїх вовченят, вони йшли по сліду. Але на світанні я знайшов усіх чотирьох у траві, і вони вже задубіли. А ще недавно вони були живі, о Вільний Народе! Тоді я кинувся шукати вбивць і знайшов Рудих Собак.

— Скільки їх? — спитав Мауглі, і вся Зграя глухо загарчала.

— Не знаю. Троє з них уже нікому ніколи не зашкодять, а решта гнали і гнали мене, як оленя, і я біг на трьох ногах. Дивіться, о Вовки!

І він витяг уперед скалічену лапу, темну від засохлої крові. Бік у нього був жорстоко погризений, а горло розідране і пошматоване.

— Їж! — сказав Акела, відходячи від м'яса, що його приніс йому Мауглі.

Вовк жадібно накинувся на їжу.

Трохи вгамувавши голод, покалічений вовк сказав:

— Дайте мені оклигати, і нехай тоді вони начуваються! Спорожніло моє лігво, ще зовсім недавно таке затишне, а Кривавий Борг досі не сплачено.

Пхао схвально загарчав, почувши, як хрустять кістки оленя на зубах Вантали.

— Нам знадобляться ці щелепи,— зауважив він.— Із собаками були їхні щенята?

— Ні-ні, лише руді мисливці, тільки дорослі пси з їхньої зграї, великі й сильні.

Це значило, що Руді Собаки із Декана йдуть війною, а вовки знають дуже добре, що навіть тигр поступається цим собакам здобиччю. Вони мчать навпростець крізь Джунглі, і все, що трапляється їм на шляху, збивають з ніг і рвуть на шматки. Хоча Руді Собаки менші за вовків і не такі розумні, як вовки, проте вони дуже сильні і їх буває дуже багато. Коли їх набирається близько сотні, вони називають себе Зграєю, тоді як і сорок вовків — це вже справжня Зграя.

Попередня
-= 39 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 158.

Останній коментар

Aphr 24.02.2023

Дуже класна книжка


ангел_ 07.02.2023


давид 25.02.2019

фигня


Додати коментар