Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мертва зона

І ось вона вже на екрані, схожа на чарівне видіння, перенесене на підмостки реального життя. Вона стояла перед будинком міської управи, і перші сніжинки, ніби віщуючи надвечірню заметіль, припорошували її пальто й біляве волосся.

- Це невелике фабричне містечко Нової Англії охоплене сьогодні тривогою, що помалу переростає в істерію, - почала вона. - Населення Касл-Рока давно уже втратило спокій через невідомого злочинця, якого в місцевій пресі називають “душогубом із Касл-Рока”, а також “листопадовим убивцею”. Цей неспокій змінився справжнім жахом - тут ніхто не вважає це слово перебільшенням - після того, як сьогодні вдень знайшли тіло Мері Кейт Гендрасен. Убивство вчинено у міському парку, недалеко від естради, де колись було знайдено1 труп офіціантки Елми Фречет, першої жертви “листопадового вбивці”.

На екрані виникла панорама міського парку, похмурого й неживого в пелені снігу. Потім з’явилася шкільна фотографія Мері Кейт Гендрасен, на якій дівчинка пустотливо всміхалась, показуючи широкі металеві скобки на зубах. Гарне біляве волосся. Сукенка кольору електрик. Мабуть, ЇЇ найкраща, гірко подумав Джонні. Мама старанно вбрала дочку, щоб та добре вийшла на шкільному фото.

Репортаж тривав - тепер глядачам нагадували історію попередніх убивств, - але Джонні був уже біля телефону й набирав номери: спершу довідкової служби, а тоді шерифової контори. Він насилу крутив диск, у голові в нього гупало. ^

З вітальні вийшов Герб і здивовано поглянув на нього.

- Кому це ти дзвониш, сину?

Джонні похитав головою, дослухаючись до гудків на тому кінці. Нарешті там зняли трубку.

- Контора шерифа округу Касл.

- Будьте ласкаві, я хотів би поговорити з шерифом Беннерменом.

- А хто ви?

- Джон Сміт, із Паунела.

- Заждіть, будь ласка.

Джонні обернувся до телевізора й побачив на екрані Беннермена, яким він був удень - у підбитій хутром куртці з каптуром і шерифськими нашивками на рукавах. Його оточували репортери, і він мав трохи розгублений вигляд, проте мужньо відповідав на їхні запитання. То був здоровий чолов’яга з високим чолом і темною кучерявою чуприною. Окуляри без оправи здавалися зовсім недоречними на його великому обличчі, а втім, на таких чоловіках окуляри завжди здаються недоречними.

- Ми опрацьовуємо цілий ряд версій, - сказав Беннермен на екрані.

- Алло! Містер Сміт? - почувся голос Беннермена в трубці.

Знов оте чудне почуття роздвоєності. Беннермен був у двох місцях водночас. Можна навіть сказати, у двох часах водночас. На мить у Джонні аж голова пішла обертом. Так почуваєш себе, катаючись на ярмарковій круговерті чи на “гігантських кроках”.

- Містер Сміт? Ви мене чуєте?

- Так, чую. - Джонні проковтнув клубок у горлі. - Я вирішив спробувати.

- Молодчага! З біса радий...

- Ви не радійте, бо ще не відомо, чи з того щось вийде.

- Я знаю. Але... не поженешся, то й не спіймаєш. - Беннермен прокашлявся. - Я кулею вилечу з цього міста, як хтось дізнається, що я мусив удатися до ясновидця.

На обличчі Джонні майнула бліда подоба усмішки.

Попередня
-= 152 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!