Слава ЗСУ!

- Вам полегшало? - спитав Роджер.

- Що таке “Кеті”?

- Дуже модний придорожній бар-ресторан у Соммереворті. Випускні вечірки в “Кеті” ~- це вже своєрідна традиція. Не знаю навіть чому... Може, ви все-таки приймете аспірин?

- Ні. Не пускайте його туди, Роджере. В будинок ударить блискавка. І все згорить дощенту.

- Джонні, - повільно й дуже лагідно промовив Роджер Четсворт, - ви не можете цього знати.

Джонні відпив кілька маленьких ковтків крижаної води й поставив склянку. Рука його трохи тремтіла.

- Ви ж нібито довідувалися про моє минуле. То, мабуть...

- Так, довідувався. Але ви робите з цього неправильний висновок. Я знав, що вас вважають екстрасенсом чи як там, але мені був потрібен не екстрасенс. Я шукав репетитора. І ви показали себе дуже добрим репетитором. Як на мене, то ніякої різниці між добрими й поганими екстрасенсами немає, бо я взагалі не вірю в усякі такі штуки. Дуже просто. Не вірю - і край.

- То, виходить, я брехун.

- Зовсім ні, - відказав Роджер тим самим тихим, лагідним голосом. - У мене на фабриці в Сассексі є майстер, що ніколи не прикурить третій від одного сірника, але це не заважає йому бути добрим майстром. Я маю друзів, дуже ревних християн, і, хоч сам до церкви не ходжу, ми залишаємося друзями. Так само й ваша віра в те, що ви здатні прозирати майбутнє чи знаходити речі на відстані, анітрохи не вплинула на моє рішення взяти вас репетитором. А втім... не зовсім так. Вона просто втратила для мене будь-яку вагу, коли я вирішив, що це ніяк не відбиватиметься на вашій роботі з Чаком. Так і вийшло. Але в сьогоднішню пожежу в “Кеті” я вірю не більше, ніж у те, що місяць на небі зроблений із сиру.

- Авжеж, я не брехун, я просто ненормальний, - сказав Джонні.

По-своєму це було навіть цікаво. Роджер Дюссо та багато тих, хто писав Джонні листи, звинувачували його в шахрайстві. Четсворт перший добачив у нього комплекс Жанни д’Арк.

- Знов-таки ні, - заперечив Роджер. - Ви зовсім молодим стали жертвою жахливої катастрофи і тільки ціною величезних, неймовірних зусиль повернулися до життя, - мабуть, страшенно дорогою ціною. Я не люблю марно плескати язиком про такі речі, Джонні, а якщо хтось із тих людей на лужку, включаючи й матір Патті, захоче зробити з цього якісь нерозумні висновки, їм буде чемно сказано, щоб вони притримали язика й не судили про те, чого не тямлять.

- “Кеті”, - раптом мовив Джонні. - А звідки ж тоді я знаю цю назву? І як довідався, що то не чиєсь житло?

- Від Чака. Весь останній тиждень він раз у раз заводить мову про ту вечірку.

- Зі мною - ні. Роджер знизав плечима.

- Може, він казав щось Шеллі або мені, а ви були поблизу й почули. Це відклалося у вашій підсвідомості, а потім...

- Авжеж, - з досадою сказав Джонні. - Усе, чого ми не розуміємо, що не вкладається у звичну схему, ми скидаємо на підсвідомість, чи не так? Вона - справжнє божество двадцятого століття. Як часто ви вдавалися до цього, Роджере, коли щось суперечило вашим прагматичним поглядам на світ?

В очах Роджера начебто зблиснув вогник - чи, може, це тільки привиділося Джонні.

- Насувалися грозові хмари, от у вас і виникла думка про блискавку, - сказав Роджер. - Невже ви не розумієте? Це ж так прос...