Слава ЗСУ!

- Пішов дзвонити. - Пояснив Дмитро.

- Тут дзвони. Я хочу чути розмову. Гучний зв'язок тільки увімкни. Та поголосніше, щоб я все чув з цього краю столу. Хоча... Я тебе знаю дуже давно: можеш підійти до мене ближче. - Промовив орел. - До речі, як там мій рейтинг?

- Падає. - Тихо проговорив перевертень.

- Треба знов щось підірвати. Для того, щоб рейтинг виріс. Краще в столиці, тоді рейтинг зразу підросте до самих хмар. А звинуватим в цьому тих... отих... яких ми постійно звинувачуємо. Ну, тих, кого ми самі створили та постійно їх фінансуємо...

- Терористів? - Запитав Дмитро.

- Та, зрозуміло, що терористів. У них же назва є. Я не можу її згадати... Як воно зветься?... - Замислився в собі Двоголовий.

- Релігійна республіка. - Підказав Дмитро.

- Вірно! Саме її! Звинуватимо її, а потім ще контроль посилимо для нашого зомбі-народу. Наші все проковтнуть. Не те, що ті, вільномислячі зі Світлокраю. Як вони... ці волелюбні... мене дістали... аж зло бере. Нічого... Я підкорю цю нескорену неіснуючу країну. Я їй покажу, хто тут головний і хто бенкетом керує. Я її сам візьму! Силою! Примусово. Силоміць. Проти її волі. Ну... як наші вояки з чужими жінками поводяться. Як оту дівчисько... Коли їй ледь чотирнадцять стукнуло, а наш герой став для неї першим... досвідом дорослого життя. Та ще взяв разом з нею й її матір. Провчив зразу обох! Обох зразу змусив себе любити! Показав, якими бувають наші мо'лодці! Подобається - не подобається, терпи, моя красуне, все одно будеш моєю, країно вільних неконтрольованих розбишак. Незабаром буде так, як я хочу. Бо я завжди беру те, чого хочу. Не захочеш мирно - зітру тебе з лиця планети. Як інші країни, яких я перейшов воєнною праскою, коли вони чинили опір моєму терормиру. Я прасую усіх своїх сусідів. Га! А чого вони пішли з великої країна, яка була колись? Чого вони почали грати в незалежність? Погрались - й досить! Треба повертатися в рідну гавань! Треба вже давно повертати кордони великої країни. Ми - її нащадки. Яка ми сильна країна! Завжди робимо те, чого хочемо! А весь світ при цьому лише висловлює занепокоєння. Ха! Я в чужі хати вриваюсь як ота сарана, яка жре все на своєму шляху, не тільки найнеобхідніші для життя запаси, а й самих господарів разом з їх майном, - а всесвітня спільнота лише висловлює стурбованість! Ха! Та хто мене тепер зупинить? Та ніхто! Де захочу, там і зупинюсь! І що? Ти зі мною згоден? Га?

- Повністю з вами згоден. Цілком. Це цілковита правда. Ви праві у всьому. - Підтримав висновки свого хазяїна перевертень. Він подивився на нього, але не знав, в очі якої голови Двоголового орла зараз дивитися.

- Все! Зайве поки що в сторону. Дзвони! Зараз же! Поки той Яник не підписав нічого непотрібного нам, треба встигнути поговорити з Азаром, щоб він змінив політичний курс їх псевдокраїни. Підписання цього недорозуміння заплановано на потім, на самому саміті планувалося, треба, щоб ще Яник менше базікав зайвого. І не обіцяв нічого підписувати, що не обговорено з нами. Хоча він може потім не виконувати свої домовленності, як це робимо ми. Але краще хай не підписує. Легше буде нам же.

- Дзвонити з відеозв'язком? - Спитав Дмитро.

- Як це? - Здивувався Двоголовий.

- Ну, через Інтернет. - Відповів перевертень.