Слава ЗСУ!

- Інтернет? А що це, біса, таке? - З роздратуванням запитав двоголовий орел.

- Ну, це коли кілька потужних комп'ютерів зд'єднані між собою в одну павутину... тобто в одну мережу, - і можна з нашого пристрою зв'язуватися з пристроєм в будь-якій точці планета або заходити на сервери...

- Досить! Не хочу вчитися новому! Наша освітня програма, яка була при Союзі соціалістичних республік на чолі Терорстану, по якій ми досі вчимо наших дітей, - найкраща в світі! Там не було ніякого Інтернету! І зараз не буде! Мені не потрібні ці нововведення з цього Західного загниваючого світу! Ніякого Інтернету! Лише наша освіта має вагу та цінується в усьому світі! - Кричав Двоголовий.

- Але ви зможете побачити цього Азара... - Нерішуче промовив Дмитро. - Як живого... Зображення будуть змінюватися, ніби він буде знаходитись поряд з вами...

- Ну... добре. Показуй... як це... що воно таке... - Погодився Двоголовий - правитель Терорстану, який займав вже кілька термінів президентства в цій країні абсурду, чергуючись кріслом президентства з тим самим ведмедем-перевертнем Дмитром, фактично не припиняючи керування Терорстаном, навіть коли цю країну очолював цей Дмитро, яким постійно керував сам цей Двоголовий.

Дмитро дістав смартфон і почав шукати потрібний контакт в телефоні.

- Що це? Бездротовий телефон? - Спитав Двоголовий.

- Це смартфон. - Спокійно і коротко відповів Дмитро.

- Ще одна іграшка зі Західного світу?.. Чи то придумали наші вірні друзі з Півдня? - Поцікавився Двоголовий.

- Пане президенте, це зі Заходу.

- Ох, цей Захід. Вічно він попереду! - Невдоволено проговорив орел.

- Так... попереду. - Прошептав перевертень.

- Що? - Орел пристально подивився в очі Дмитра двома своїми боковими очима з кожної голови по одному ока.

- Нічого, пане президенте. Це думки вголос...

- Мені потрібно, щоб й думки були у вас правильні!!! Ніякого вільнодумства! - Зажадав Двоголовий.

Дмитро трохи помовчав...

- Пане президенте, я починаю дзвонити Азару. - Попередив перевертень.

- Добре. Дзвони.

- Алє. Хто цє? - Спитав сивий маленький чоловяга. А потім, побачивши Двоголового, зіщулився та почав перепрошувати... - Вібячтє, не зразу Вас побачів, панє Прєзідєнтє...

- О, дивина, я його бачу... - Здивувався Двоголовий. - А він мене теж?

- Так. - Відповів Дмитро. - Говоріть йому. Прямо в телефон. І дивіться сюди: в оцю камеру.

- Ну, добре. Азар, слухай, там твій Яник вже на зустрічі і якусь пургу несе. Про якийсь вступ до Світлосоюзу. Мені це не потрібно. Припиніть це неподобство! І скоріше! - Вимагав Двоголовий.

- Добрє, слюхаюся вас, панє Прєзідєнтє. Я всє зроблю.

- Ось і добре. Тільки негайно! Я то я тобі на голову скину одну з моїх ядерних бомб, якщо не зробив! Або не встигнеш. - Пригрозив президент Терорстану.

- Я всє зроблю. Я всє встігну. - Занервував Азар.

- Ось і роби це негайно! А то я тобі... Ух! - Показав в камеру кулак, стислий з пальців, схожих на курячі. - Вимикай, Дмитре.