Слава ЗСУ!

Дмитро вимкнув розмову.

- Пене Президенте, те, через що ви розмовляли, за допомогою Інтернету, називається месенджер, через нього можна ще й переписуватися та перекидати файли. - Почав пояснювати він.

- Досить! Мені це не потрібно. Я не вмію цим користуватися і не хочу вміти. Не хочу вчитися нічому новому. Ви мені, коли Азар щось напише там, роздрукуєте на великому листі, як газету, та потім мені принесете, щоб я почитав.

- Слухаюсь.

В цей час величезні золоті двері в залу відчинилися - і в це помешкання зайшов чоловік з лицем, схожим на морду коня, але на голові в нього був лавровий вінець..

- А... це ти, Лавр. - Сказав Двоголовий. - Ти якраз вчасно. Треба виступити перед суспільством і розповісти усім, що Світлокрай вибрав хибний шлях...

3

Уряд Азара вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди про асоціацію зі Світлосоюзом.

Люди чекали обіцяної світлоінтеграції...

А їх, виходить, обдурили.

Вчинок уряду викликав невдоволення суспільства - і люди Світлокраю (в основному це були студенти, журналісти та активісти) вийшли на протест на майдан як в столиці Кий, так і в інших городах країни, вимагаючи повернути курс країни на світлоінтеграцію...

Через кілька днів Яник, на той час президент Світлокраю, на саміті Світлосоюза відмовляється підписувати угоду про асоціацію зі Світлосоюзом, аргументуючи тим, що Двоголовий, президент Терорстану пресує його.

Після цього в центрі столиці Кий почали збиратися люди.

В цей же час з усіх регіонів країни в саму столицю Кий почали привозити спецпризначенців.

А на наступний день мітингувальників жорстоко розігнали.

Це викликало ще більше невдоволення серед суспільства та ще більше протестів. Тепер на майдан вийшло набагато більше людей.

Почалися сутички між спецпризначенцями та мітингувальниками.

Але люди продовжували стояти.

Верхня Рада Світлокраю прийняла диктаторські закони, щоб залякати усіх, про те, що всі протести заборонені, суворо караються, і що й не можна взагалі критикувати владу як в соціальних мережах, так і в будь-яких медіях.

Але ці заборони призвели до ще більших протестів.

Тоді вийшли всі.

Після кілька днів протистоянь, почалися розстріли мітингувальників завезеними снайперами з Терорстану.

Тепер мітінгувальники вимагали позачергових виборів.

Потім пройшли переговори за участю Яника та представників Світлосоюзу та й Терорстану, було підписано угоду про проведення позачергових президентських виборів в кінці року.

На наступний день виявилося, що Яник та декілька чиновників втекли до Терорстану.

З самого парламенту (який залишився після втечі президента Яника в тому же складі) було обрано виконуючого обов'язки президента Світлокраю. Їм став Олександр.

Терорстан скористався тим, що країна Світлокрай в той час через всі ці протести була трохи слабка.

І почав писати для Світлокраю свою страшну історію.

На півострові Кримуля (який належить Світлокраю) по договору між двома країнами Світлокраєм та Терорстаном, узгодженим з одним із попередніх президентів, а потім ще цей договір продовжувався узгодженням з іншим попереднім президентом, знаходилась деякий час військова база Терорстану - йому це було потрібно, щоб мати ракетні установки в зоні досяжності до інших розвинених країн Світла. Але про цю загрозу замислювалися і озвучували її не всі політики, інакше б не було на півострові Кримуля цієї бази.