Слава ЗСУ!

Товстий Лох сидить і дивиться на мене із тупою посмішкою. Він мені не відповів, жодного разу не перервав фразою на кшталт: «Чувак, що ти верзеш? Кому це взагалі може бути цікаво?» Вкрай дивний тип.

***

Через міст, що веде з Олексіївки на проспект Леніна, йшов стильний парубок. Він був одягнений у чорний шкіряний плащ та чорні джинси, голова його була непокрита, очі закривали темні окуляри, на ногах були берці. Звали парубка Нео. Той вечір Нео провів на самоті на даху дванадцятиповерхового будинку із пляшкою портвейну. Зазвичай він лазив по дахах не сам, із друзями чи жінками, але того дня Нео хотілося побути наодинці.

Незважаючи на типово зимову погоду Нео не мерз, темрява зігрівала сина ночі. У голові його лунала пісня Led Zeppelin «Whole Lotta Love», цей гурт він вважав найкращим у світі.

Ось речі, що Нео до душі: бути загадковим для оточуючих, сидіти на дахах будинків і у лісній хащі, пити алкогольні напої, бити неприємних йому людей ногами у берцях по обличчю, проводити диверсії, бити шибки, красти. Крадіжки здійснювалися не з корисливою метою, але виключно задля отримання морального задоволення, це була не стільки типова клептомані, скільки любов до ризику. Ми бачимо, що даний представник сильної статі заслуговує на певну повагу, не зважаючи на дещо безглуздий імідж.

Нео торкнувся кинджала на поясі, запалив сигарету «Альянс» і привітався із черговою галюцинацією. У нього часто бували галюцинації, особливо на цьому мосту, він завжди із ними вітався, така ось захисна реакція. Холодний вітер тріпав волосся хлопця, але ніч зігрівала його.

Діставшись церкви, Нео подумав, що непогано було б здійснити ритуал виклику демона-фекалоїда. Але срати йому анітрохи не хотілося, тому було прийняте рішення зачекати деякий час – доля ще повинна сьогодні принести подарунок хулігану Нео як винагороду за погану поведінку протягом цілого року, вона чимось нагадує у цьому Діда Мороза

Принесла. Лише тільки перейшовши дорогу, наш герой побачив гору кавунів, певно, торгівля вдень йшла погано. Або їх просто підвозять ввечері. Будь-яка нормальна людина спитала б себе: «Якому дебілу спало на думку торгувати взимку кавунами, та ще й на вулиці? Вони ж померзнуть». Але Нео не подумав про це, сторожа бачити не було, такий момент марнувати було неможна: не витрачаючи часу на роздуми, він шугнувся до кавунів і одразу ж упевнився у наявності охорони.

– Гей, ти куди це зібрався? – пролунав обурений голос, який належав, схоже, літному чоловіку.

Нео чудово усвідомлював, що, по-перше, скоює карний злочин, а по-друге, навіть у разі успіху йому доведеться ходити протягом довгого часу із Олексіївки на Павлове Поле в обхід – цілком ймовірно, що старий його запам’ятав. Але справа у тому, що відступати було не у правилах Нео, він схопив перший-ліпший кавун та чимдуж побіг у напрямку дворів.

– Ну, йоб твою… – сумно вилаялися за спиною. Сторож був застарим та надто лінивим, щоб наздоганяти злодія. Та й шанси у нього були мінімальними, він тут більше для залякування сидів, нема зброї проти нахаб.

Второпавши, що переслідування не передбачається, Нео перейшов на спокійний крок та почав виглядати місце для відпочинку. Його увагу пригорнули колоди у дворі, що неподалік від вулиці 23-го серпня.