Слава ЗСУ!

Ольга завжди була рада фашистам. Це були вельми цікаві хлопці, у яких з собою завжди були добрі аокоголевмісні напої і купа цікавих історій з життя. Наша героїня нерідко брала сюжети для своїх картин з життя, майже настільки ж часто, як і вигадані.

***

Ольга сиділа на дивані і курила «Герцеговину Флор». Незрозуміло, де вона брала ці цигарки. В усьому місті навіть «Беломору» в продажу не знайти, а в неї – улюблені цигарки Сталіна. Ольжини знайомі вже довгий час розробляли план її викрадення та з’ясування під тортурами таємниці походження цих тютюнових виробів. Але все якось руки не доходили, а сама художниця мовчала мов німий партизан у окупантському полоні.

Отже, Ольга сиділа на дивані, палила та обдумувала один сюжет. Це був один із небагатьох випадків, коли вона навіть уявити собі не могла, як зобразити усе це на полотні. Сюжет був із життя, але його джерелом, як не дивно, не були фашистські історії. А розповів про цей випадок один дивакуватий хлопець татаро-слов’янської зовнішності на ім’я Поліграф. Поліграфу ж розповів цю історію сам її головний герой, теж не зовсім фашист, хоча й лідер однієї підпільної політичної партії. До речі, цікаво було б докладніше дослідити сучасне підпілля. Ось, наприклад, на початку двадцятого століття у моді був революційний андеграунд, наприкінці – рок-н-рольний. Що ж є актуальним зараз? Важко сказати. Якийсь повний безлад і роз’єднаність присутні у підпільній громаді початку двадцять першого. Гаразд, не будемо абстрагуватися занадто вже абстрактно, як сказала б одна нерозумна людина.

Так ось, історія наступна. Цей знайомий Поліграфа, звати його, до речі, Різограф, вертався додому у стані сильного алкогольного сп’яніння. Причому, сп’яніння проявлялося досить дивно, чимось нагадувало укурку. Різограф сидів у вагоні метро мов на голках і розглядав рекламні оголошення. Він наткнувся на рекламу якогось медичного засобу, який рекомендують людям, у чиїх організмах недостатньо йоду. «А раптом в моєму організмі також йоду не вистачає», – перелякано подумав Різ. Він прочитав приведені тут же симптоми і зрозумів, що його справи кепські. Вийшовши на своїй станції, хлопець забіг до першої-ліпшої аптеки та поцікавився, чи є у них йод. З’ясувавши, що є, Різограф купив пляшечку та пішов додому. Вдома він змішав йод з чаєм, один до одного, і усе це випив. Вночі лідеру підпільної організації було доволі таки хріново, жах як сушило горло та усі ці речі. Зранку ж, після неспокійної ночі, Різ заглянув до медичного довідника та дізнався, що йод застосовується для лікування сифілісу.

– І що мені з усім цим робити? – думала Ольга, витріщившись на виключений телевізор, – дивна якась історія. Гаразд, прийде Поліграф – у нього спитаю. Що це за ім’я таке, Поліграф. Чудернацьке якесь. Треба обов’язково у нього спитати. Звичайно, недобре це, наче на війні капітулюєш, але ж…

Роздуми її обірвав дзвінок у двері. «Чи це не Поліграф?» – подумала хазяйка квартири, відчинила і дійсно побачила Поліграфа.

***

Нещодавно мені було видіння. Згідно нього я мусив сьогодні відвідати Ольгу, будь-що-будь відвідати. До неї я й прямую, обходячи калюжі. Біда у нашому місті із дорогами. А Ольга – дивовижна дівчина. Одна з найчудовіших представниць жіночої статі, що я зустрічав протягом життя. За законами жанру, я просто зобов’язаний був у неї закохатися, але цього не відбулося. На щастя, не відбулося. Натомість я отримав ще один об’єкт для своїх досліджень, та ще й познайомився із високодуховною людиною.