Слава ЗСУ!

З кого починати – зовсім неважливо у даному випадку. Але оскільки починати із когось треба, почнемо із найбільш колоритного персонажа, принаймні, він є таким, виходячи із зовнішності. А це саме той самий хлопець з косяком. Він носить доволі рідкісне ім’я Африкан. Волосся його заплетене у дреди, одягнений він у картату сорочку із короткими рукавами, голубі джинси та довгий чорний плащ, який ніколи не застібає. Більш того, він спеціально обірвав усі ґудзики, щоб не дай Боже ніхто інший не застібнув йому плащ, знайшовши для цього сприятливий момент. На ногах в Африкана чорні лаковані черевики. У рисах цієї людини й справді є щось африканське, не дарма багато хто каже Африканові, що його ім’я дуже йому пасує. У Африкана є одна нав’язлива ідея, він впевнений, що людська душа – такий самий орган як і, приміром, нирки, і прагне з’ясувати, де ж вона розташована.

Дівчину звати Людмила. Зовні вона гарна, білявка, струнка, вдягнена нестандартно. Характером замкнена, гордовита. Абсолютно дивовижна дівчина, її можна назвати естетичним вампіром. Вона любить вигляд крові, вживання цієї рідини усередину її не вабить, але вигляд оної приносить величезну насолоду. Вона навіть намагалася різати себе, але такий недолік цього методу як відчуття болю примусив її від нього відмовитись. Після чого вона довгий час пробавлялася розтинанням мертвих тварин. Якось один із її однокласників застав її за цим заняттям. Він виявився балакучим, пішла дурна слава. Між Людою та її однокласниками виросла стіна. Втім, їхня компанія не надто хвилювала нашу героїню. Її хвилювала кров у першу чергу. Закінчивши школу, дівчина, звісно, спробувала поступити до медуніверситету, на хірурга чи патологоанатома. Невдало, що всерйоз її надломило. Звичайно, можна було піти у медсестри, але вона вважала таку професію недостойною себе. І хто зна, можливо, гарна зовні дівчина перетворилася б на безжалісного вбивцю-маніяка, але доля розпорядилася інакше – звела її з Дмитром.

Дмитро – це третя людина, що знаходиться у підвалі. Він невисокий на зріст, зовні непримітний. У ранньому дитинстві він крав у сестри ляльок, розламував їх та дивився, що ж знаходиться усередині. Частіше за усе там нічого не було, що вельми засмучувало маленького Дмитрика. Втім, Дмитра швидко вирахували й покарали. З тих пір красти ляльок у сестри він припинив. Не те щоб він боявся кари, просто пожалів сестру, коли та плакала. Дмитро був дуже доброю людиною. Після цього він крав іграшки лише у товаришів по дитячому садочку та школі. Він нічого не міг вдіяти із своєю пристрастю, а чужих дітей було не так жаль, як рідну сестричку. З часом ляльки перестали цікавити Дмитра, запити зростали, його зацікавив вміст людини. Дмитро був достатньо творчим та кмітливим хлопцем, тому він швидко знайшов вихід… І скоро ви дізнаєтесь, який саме.

Ці троє являють собою сімдесят п’ять відсотків одного вельми незвичайного клубу по інтересам. Дмитро – його голова. Четвертий член відсутній, і його відсутність є предметом обговорення для трійці у підвалі.

– Цей ідіот знову нажерся та забув про зібрання, – похмуро цідить крізь зуби Людмила.

– А він по-своєму правий, – задумливо промовляє Дмитро, – мертвий вечір. Ні матеріалу, ні хуя...

– Друзі, змініть настрій з мінусу на плюс, – втручається Африкан, який встиг на цей момент добити косяк, – я дупою відчуваю, що це буде найкращій вечір за останні місяця зо два.

Африкан, сказавши це, уходить в себе та приймається повільно, роблячи недоречні паузи, наспівувати щось ямайське. Людмила та Дмитро не знають, що й сказати. Із одного боку, за вікном злива, усе вельми погано, і звідки візьметься матеріал – невідомо, хіба що з неба впаде, із іншого – сідниці у Африкана відрізняються надзвичайною чутливістю і ніколи не вводять у оману свого власника. Дмитро знімає з вогню зварений чифір та розливає його по кухлям, усі мовчки сидять і п’ють, дивлячись на вогнище. Раптом двері підвалу розчиняються, хтось вирішив завітати у гості.