Слава ЗСУ!

– Чого бажаєте, мадам? – питається він.

– Коктейль «Маргарита», будьте ласкаві, – робить замовлення панянка.

Відводжу, нарешті, погляд, не можна ж, в решті решт, нескінченно витріщатися на людину виключно тому, що вона вдягнена у вечірню сукню та носить з собою штучний хуй. Тим паче вона не до мого смаку. Перемикаю увагу на сусіда по столику. Переді мною сидить Фатум, він посміхається.

Фатум одягнений у синій одяг. Очі його прикриті темно-синіми окулярами із круглими лінзами, також сині у нього й волосся, борода та навіть обличчя. Руки Фатума також сині, але не від природи, вони вкриті фарбою, найпростішою, для фарбування парканів. Фарба нерідко облуплюється, і верхні кінцівки стають схожими на стіну старенького дитсадівського павільйону.

– Світ сповнений несподіванок. Ось, наприклад, ти, звісно, чудово знаєш, що музику для шостої частини «Кошмару на вулиці В’язів» написав Браян Мей.

– Певна річ. Чудове у нього ім’я, просте таке, болгарське – Браян. Чи сербське?..

– Не має значення. Так ось, ти ніколи не проводив паралелей між Мерк’юрі та Крюгером? Обох звати Фредді. Цілком же ж ймовірно, що не було насправді ніякого Фредді Мерк’юрі, його грав Роберт Інглунд.

– Може бути й таке, – погоджуюсь я.

– Люди непередбачувані, – продовжив Фатум. – У мене був знайомий один, він був революціонером. Потім став поетом та алкоголіком. Але, у решті решт, і цей період пройшов, він знайшов себе та став програмістом. І знаєш чому? Звабився спілкуванням із Системним Котом, не плутати із системним кодом.

– А хто він такий, кіт цей? – цікавлюсь я.

– Системний Кіт, – пояснює співрозмовник, дивлячись з-під окуляр синіми очима без білків, – це повна протилежність Коту Чеширському. Якщо останній дає спокій та безтурботність, дарує веселощі, то Системний Кіт навпаки несе людям пригніченість та меланхолію, висмоктує життєві сили. Але разом із тим він привабливий.

– Повна протилежність? І посмішка перегорнута? – цікаво мені.

– Невдовзі сам дізнаєшся, – передрікає оповідач, – він вже поруч.

– Але у мене нема стимулу полишити боротьбу, – не можу не заперечити йому, – це як би не зовсім те, чим я хотів би зайнятися.

– Що ваш рух без Джима Слейда? – наполягає Фатум. – А Слейд мертвий.

У цей час панянка отримує замовлений напій. Вона деякий час задумливо розмішує його фалоімітатором, потім починає облизувати його. Певно, у такий спосіб вона прагне вжити увесь коктейль.

– Світ сповнений розчаруванням, – продовжує Фатум. – Одного разу один чорношкірий із бідного кварталу мріяв потрапити до кварталу латинського, він думав, що це рай на землі. Але, здійснивши свою мрію, він побачив те саме жебрацтво. «Ви – негри!» – у відчаї закричав він та заплакав. Інший афроамериканець з малих років мріяв стати скінхедом Він виріс, оголив голову, вдягнув бомбер зі свастикою та пішов до скінів. І от же ж дивно, вони прийняли його до себе. Він довго тусив із новими друзями, вони разом били китайців. Але якось скінхеди зайшли до чорного кварталу, та їхній ватажок вигукнув: «Мочи нігерів!». Стало нашому герою страшенно прикро, і він заплакав. «Чого розревівся, мов баба?» – обурилися скіни та нарядили його бабою.